Взаємовідносини актора і режисера

курсовая работа

ВСТУП

Кажучи про основні принципи театру, ми встановили, що для режисера основним матеріалом в його мистецтві є творчість актора.

З цього виходить, що якщо актори не творять, не мислять і не відчувають -- якщо вони пасивні, творчо інертні, -- режисерові робити, йому нема з чого створювати спектакль: у нього немає в руках потрібного матеріалу. Тому перший обовязок режисера, як ми вже сказали, полягає в тому, аби викликати в акторові творчий процес, розбудити його органічну природу для сьогодення, повноцінної, самостійної творчості. Коли ж цей процес виникне, то народиться і другий обовязок режисера -- безперервно підтримувати цей процес, не давати йому згаснути і направляти його до певної мети відповідно до загального ідейно-художнього задуму спектаклю.

Оскільки режисерові доводиться мати справу не одним актором, а цілим колективом, то звідси виникає і третій його обовязок -- безперервно погоджувати між собою результат творчості всіх акторів так, щоб створити врешті-решт ідейно-художню єдність спектаклю -- гармонійно цілісний витвір театрального мистецтва.

Всі ці завдання режисер здійснює в процесі виконання своєї головної функції: творчій організації сценічної дії. У основі дії завжди -- той або інший конфлікт. Конфлікт викликає боротьбу, взаємодію між персонажами пєси (недаремно вони називаються дійовими особами). Організувати і виявити конфлікти через взаємодію акторів, що знаходяться на сцені, покликаний режисер. Він творчий організатор сценічної дії.

Але здійснити цю функцію переконливо -- так, щоб актори діяли на сцені правдиво, органічно і глядач вірив би в достовірність їх дій, -- неможливо за допомогою насильства, методом наказу , командування. Режисер повинен уміти захоплювати актора своїми завданнями, надихати його на їх виконання, будоражити його уяву, будити його артистичну фантазію, непомітно заманювати його на правильну дорогу дійсної творчості.

Основне ж завдання всякої дійсної творчості в реалістичному мистецтві -- це розкриття суті зображувальних явищ життя, виявлення прихованих пружин цих явищ, їх внутрішніх закономірностей. Тому глибоке знання життя є основою всякої художньої творчості.

Без знання життя творити не можна. Це в рівній мірі відноситься і до режисера і до актора. Для того, щоб обидва вони могли по-справжньому творити, необхідно, аби кожен з них глибоко знав і розумів ту дійсність, ті явища життя, які належить відображувати на сцені. Якщо один з них знає це життя і тому має можливість творчо відтворити його на сцені, а іншій цього життя зовсім не знає, творча взаємодія між режисером і актором стає неможливою.

Дійсно, припустимо, режисер володіє відомим запасом знань, життєвих спостережень, думок і думок про те життя, яке потрібно відображувати на сцені. У актора ж жодного багажу в цьому відношенні немає. Що вийде? Режисер зможе творити, актор же буде вимушений механічно підкорятися волі режисера. Відбуватиметься однобічна дія режисера на актора, творча ж взаємодія не відбудеться.

Тепер уявимо собі, що, навпаки, актор добре знає життя, а режисер знає його погано, -- що станеться в цьому випадку? Актор дістане можливість творити і своєю творчістю впливатиме на режисера, зворотної ж дії з боку режисера він отримати не зможе. Вказівки режисера неминуче виявляться малозмістовними, непереконливими для актора. Режисер втратить свою керівну роль і безпорадно плентатиметься в хвості творчої роботи акторського колективу. Робота протікатиме стихійно, неорганізовано, почнетьсятворчий різнобій, і спектакль не набуде тієї ідейно-художньої єдності, тієї внутрішньої і зовнішньої гармонії, яка є законом всіх мистецтв.

Таким чином, обидва варіанти -- і той, коли режисер деспотично пригнічує творчу особистість актора, і той, коли він унаслідок незнання життя втрачає свою керівну роль, -- однаковою мірою негативно позначаються на загальнійроботі -- на спектаклі.

Зовсім інша справа, якщо режисер і актор обидва добре знають і розуміють ті явища життя, які автор пєси зробив предметом творчого відображення. Тоді між ними створюються правильні творчі взаємини, виникає взаємодія або співтворчість.

Делись добром ;)