ВСТУП
Портрет (франц. portrait, від застарілого portraire - зображати), зображення або опис (наприклад, в літературі) якої-небудь людини або групи людей, що існують або існували в реальній дійсності.
В образотворчому мистецтві портрет - один з головних жанрів живопису, скульптури, графіки, а також фотомистецтва. В основі жанру портрета - меморіальний початок, увічнення зовнішності конкретної людини. Найважливішим критерієм портретності є схожість зображення з моделлю, оригіналом. Схожість у портреті - результат не тільки вірної передачі зовнішнього вигляду того, що малюють, але і правдивого розкриття його духовної суті в єдності індивідуально-неповторних і типових рис, властивих йому як представникові певної історичної епохи, національності, соціального середовища. Проте, у наслідок практичної неможливості зіставлення глядачем зображення з моделлю портрета часто називають всяке індивідуалізоване зображення людини, якщо воно є єдиною або, принаймні, головною темою художнього твору.
Зазвичай портрет особі зображує сучасний художник і створює його безпосередньо з натури. Разом з цим сформувався тип портрета, що зображає якого-небудь діяча минулого (історичний портрет) і створюваний по спогадах або уяві майстра, на основі допоміжного (літературно-художнього, документального і тому подібне) матеріалу. Як у портреті сучасника, так і в історичному портреті, обєктивному зображенню дійсності супроводить певне відношення майстра і моделі, що відображає його власний світогляд, естетичне кредо тощо. Все це, передане в специфічно-індивідуальній художній манері, вносить до портретного образу субєктивне авторське забарвлення. Історично складалася широка і багатопланова типологія портрету. Залежно від призначення, специфіки форми, характеру виконання розрізняють портрети станкові (картини, бюсти, графічні листи) і монументальні (скульптурні монументи, фрески, мозаїки), парадні і інтимні, по груди, в повний зріст, en face (анфас), в профіль та інш. У різні епохи набувають поширення портрети на медалях і монетах (медальєрне мистецтво), на гемах (гліптика), портретна мініатюра. По числу персонажів портрети діляться на індивідуальні, парні (подвійні) і групові. Специфічним типом портрета є автопортрет. Межі жанру портрета дуже рухомі, і часто власне портрет може поєднуватися в одному творі з елементами інших жанрів. Такі портрет-картини, де портретуємий представлений в смисловому і сюжетному взаємозвязку з тими речами, що його оточують, природою, архітектурними мотивами і ін. людьми (останнє - груповий портрет-картина), і портрет-тип - збірний образ, структурно близький портрет . В поєднанні портрета з побутовим або історичним жанром, модель (конкретна особа, що зображується) часто вступає у взаємодію з вигаданими персонажами. Портрет може розкривати високі духовно-етичні якості людини. Разом з тим портрет правдиве, часом нещадне виявлення і негативних властивостей моделі (з останнім, зокрема, звязана портретна карикатура-шарж, сатиричний портрет). В цілому портрет, разом з передачею характерних індивідуальних особливостей окремій особі, здатний глибоко відображати найважливіші суспільні явища в складному переплетенні їх суперечностей.
Мета дипломної роботі: на основі вивчення історичного, методичного та практичного матеріалу виконати портрет засобами графічних матеріалів.
Завдання дипломної роботі: обумовлені поставленою метою і формулюються таким чином:
- охарактеризувати історію розвитку жанру портрету;
- визначити особливості, шляхи і засобі вибраного жанру;
- пояснити розвиток сприйняття художнього образу у портреті;
- описати творчий пошук та методику виконання портрету;
- передати емоційній стан у графічному портреті.
Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні навички, форми, методи й засоби, що сприяють найбільш повному розумінню та розвитку сприйняття емоційного стану у портреті.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в процесі навчання малюнку на уроках образотворчого мистецтва, а також при подальшій розробці й удосконалюванні сучасних навчальних програм.