logo
Амарнська скульптура

2.3.3 Гипсові відливання і скульптурні моделі

Знайдені при розкопках Ахетатона майстерні скульпторів дали цінний матеріал для зясування методу їх роботи. Тут були знайдені незавершені скульптури та гіпсові маски, зняті не тільки з померлих, але і з живих людей. На таких масках майстер видаляв непотрібні йому деталі і шляхом ряду послідовних відливань, кожне з яких піддавалася новій обробці, досягав нарешті тієї досконалості у відборі рис, яке вражає в мистецтві Ахетатона. Прекрасним зразком різних етапів роботи скульпторів є незавершені портрети Ехнатона з майстерні Тутмеса. У них вже немає загостреного перебільшення рис обличчя фараона. При безперечному збереженні портретності образ Ехнатона в цих скульптурах переданий так само правдиво, як і портрети Нефертіті.[20, 133; 14, 306]

Мистецтво масок і скульптурних моделей є найреалістичнішим, перехідним іноді в натуралізм, напрямом. Скульптурні моделі є цілою амплітудою переходів від натуралістичного копіювання зліпка аж до встановлення певної типології особи. Адже відомо, що в кінці амарнського періоду ряд рис, властивих персоні фараона, в мистецтві почали переносити і на інші наближені Ехнатону обличчя. Так і серед скульптурних моделей зустрічається цілий ряд чоловічих і жіночих портретів, в яких вгадуються риси схожості з Ехнатоном. Така, наприклад, гіпсова жіноча голова, знайдена Борхардтом в числі інших скульптурних моделей в майстерні Тутмеса.[26, 39]

Таким чином, розглянувши амарнську скульптуру, слід зазначити, що реформаторський дух Амарни штовхав майстрів на пошуки, ставив перед ними нові задачі зображення не ідеального, а конкретно-індивідуального. Проте нові риси частково уживалися із старими традиціями і канонічними правилами. Специфічні для амарнського мистецтва особливості передачі людської фігури не одержали подальшого розвитку, оскільки вони відповідали виключно умовам свого часу. Епоха Амарни так і не створила єдиної іконографії.

Не дивлячись на нетривалість періоду Амарни і неоднорідність стилістичних напрямів, майстри цього часу значно розширили діапазон художніх засобів і виразних можливостей староєгипетського канону.