Гончарства в Україні.

Гончарство — виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Це досить стародавнє ремесло виникло в епоху неоліту, а згодом стало різновидом народного мистецтва. Первісні гончарі формували вироби вручну, обліплюючи кошичок, камінь, дерев'яну форму скибками глиняної маси завтовшки в палець або обкручуючи за спіраллю стрічку глини, поступово зліплюючи і вивершуючи конусоподібну посудину з гострим дном. Посуд виходив товстостінний, з порушенням округлості та силуету форми. Однак ця примітивна стародавня техніка витримала конкуренцію з гончарним кругом і була добре відома слов'янам.

У XIV ст. переважно виробляли дешевий і зручний сірий посуд для приготування страв. Його оздоблювали лощенням і дерев'яними штампиками-кілочками у вигляді кружалець з промінчиками, зірочками, зубчиками, ласточками тощо.

У XVII—XVIII ст. українське гончарство набуло вищого рівня розвитку. Вироби розписували ангобами та емалями (керамічна склоподібна фарба), що дало змогу перейти до багатоколірності. Подніпровські гончарні осередки — Дибинці, Канів, Ревівка (затоплена Кременчуцьким водосховищем), Сунки, Цвітна та ін. — славилися не лише добротним мальованим ужитковим посудом, а й фігурним для напоїв (у вигляді тварин і птахів).

На Поділлі гончарний посуд виробляли у Барі, Бубнівці, Гайсині, Летичеві, Смотричі та ін. Бубнівська кераміка, опріч чітких рослинних візерунків, мала ліплені фігурки пташок на покришках дзбанків, ринок тощо. У XIX ст. вироби кожного району гончарного промислу набували певних особливостей, які залежали від природних якостей матеріалів, технічного рівня виробництва, місцевих традицій тощо. У 20—30-х роках XX ст. народна кераміка Адамівки, Бару, Дибинців, Опішні, Шатрищ та інших відомих осередків нічим не відрізнялася від виробів кінця минулого століття. У 60-х роках ще діяли осередки сірої кераміки (Городище Полтавської області. Шатрище Сумської, Плахтянка Київської, Пастирське Черкаської, Шпиколоси і Гавареччина Львівської), уся краса якої зосереджувалася у її формі, а нескладний лискучий візерунок підкреслював виразність та шляхетність виробу.

У 70—80-х роках українське гончарство поволі занепадає. усе менше залишалося досвідчених гончарів. Натомість ставали до ладу напівмеханізовані керамічні цехи і заводи для вироблення масової продукції, що імітує народні гончарні вироби. До традицій народного гончарства звертаються художники-керамісти Києва, Львова та Одеси.

3. Содержание

   • Витоки української культури.
   • Обрядовість на Україні.
   • Писемність і література в дохристиянській Русі.
   • Демонологія українців.
   • Роль братства в культурному житті України XIV-XVII ст.
   • Народний епос.
   • «Розстріляне відродження» як явище початку XX століття в Україні.
   • Трипільська культура.
   • Явище шестидесятництва в українській культурі .
   • «Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
   • Культура скіфів та сарматів.
   • Формування української нації. Походження назви «Україна»
   • Своєрідність полемічної літератури.
   • Народний одяг.
   • Народне житло.
   • Відродження архітектури і живопису у I половині XIX ст.
   • Календарно – обрядовий фольклор.
   • Традиційна кухня українців.
   • Родинно – обрядовий фольклор.
   • Освіта за часів Ярослава Мудрого.
   • Ремесла в Україні
   • Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі.
   • Народна медицина.
   • Українське бароко.
   • Культурно – просвітницька діяльність п.Могили.
   • Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
   • Діяльність Кирило – Мефодіївського братства.
   • Література, театр, музика у XVII-XVIII ст.
   • Києво – Печерський патерик
   • Виникнення професійного театру в Україні.
   • Феномен модернізму в українській культурі
   • Апокрифи.
   • Специфіка українського романтизму.
   • Сучасний театр.
   • Літописи.
   • Українська шкільна драма.
   • Розвиток Київської Русі за часів князя Володимира.
   • «Повчання дітям» Володимира Мономаха
   • Явище шестидесятництва в українській культурі.
   • Романське і готичне мистецтво у Галицько – Волинському князівстві.
   • Музика і театр у Київській Русі.
   • Розвиток української літературної мови у xіх ст.
   • Іконопис при давньоруських монастирях.
   • «Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
   • Архітектура, живопис у XVII – XVIII ст.
   • Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
   • Слов’янська міфологія.
   • Музика Київської Русі.
   • «Велесова книга» як пам’ятка культури давніх слов’ян.
   • Києво – Печерська лавра як найбільший культурний центр київської Русі.
   • Сучасне архітектурне мистецтво.
   • Одяг українців. Його оздоблення.
   • Релігія дохристиянської Русі. Пантеон богів.
   • Петриківський розпис.
   • Сучасний живопис.
   • Гончарства в Україні.
   • Проповіді часів Київської Русі.
   • Троїсті музики. Їх роль у розвитку культурного життя українців.
   • Військова тематика іконописання.
   • Обрядові пісні.
   • Софія Київська - найвизначніша пам’ятка Київської Русі.
   • Запорозька Січ. Її роль в історії української культури.
   • Фрески і мозаїки в храмових розписах хі – хіі ст.
   • Церковний спів за часів Київської Русі.
   • Побудова міст за часів Володимира.
   • Етапи історичного розвитку Києва.
   • Пореч і Гліб – перші слов’янські святі.
   • Сказання
   • Рельєфні орнаментальні прикраси Успенського собору та Михайлівського золотоверхого монастиря.
   • Сучасний літературний процес.
   • Легенди литовської України.
   • Видатні іконописці Григорій та Апопій (кінець хі – початок хіі ст.)
   • Концепції виникнення культури.
   • Література рідного краю.
   • Найвідоміші свята українців.
   • Рушники. Їх види, оздоблення.
   • Філософські погляди г.Сковороди.
   • Січневі народні свята.