49.Леся Українка і музика.

 Кожний вид мистецтва прекрасний по-своєму, а ось поєднання їх здатне глибоко вражати нашу душу, викликати бурю емоцій. Література і музика завжди йшли поруч. Це дві галузі культурного життя народу, між якими існує особливо тісний взаємозв'язок. Підтвердження тому - наша пісня, слава про яку лине по всьому світу.   Однією з характерних рис українського народу є музикальність. Багато видатних представників нашої літератури були наділені неабиякими музичними здібностями, любили пісню, складали музичні твори, співали, грали на музичних інструментах.  Особливе місце посідала музика в житті Лесі Українки. Її зв'язки з музичним мистецтвом були постійними й різноманітними.   Ось переді мною репродукція картини В. Забашти "Лисенко слухає гру Лесі на фортепіано". Тендітна дівчина в красивій вишиванці натхненно схилилася над інструментом, а її ніжні руки легко літають над клавішами. Біля фортепіано в задумі стоїть сивий майстер - Микола Лисенко. На його обличчі - вираз захоплення. Леся грає. Незабаром тяжка хвороба відбере в неї цю радість спілкування з "давнім добрим другом" - так вона називала фортепіано.  Відтоді через усе літературне життя Лесі поезія й музика пройдуть пліч-о-пліч, увиразнюючи одна одну, надаючи неперевершеної художньої сили її творам.   Музика завжди викликала в душі Лесі цілу гаму почуттів. Вона чула мелодії скрізь: у леготі весняної ночі, у шумі морських хвиль, у шелестінні трав, у буянні лісової стихії...   Ще маленькою Леся, зачарована картиною нічного неба, якось сказала: "Хмарки пливли і пливли крізь місяць одна за одною піцикато", а іншим разом порівняла: "У садку стояла така співоча тишина, ніби грали піанісимо в найніжнішому адажіо".  Леся володіла технікою гри настільки, що могла вільно читати з аркуша доволі складні твори класичного репертуару, виконувати в колі близьких друзів окремі сонати Бетховена, ноктюрни і вальси Шопена, п'єси Шумана, Шуберта, твори Лисенка, Завадського...