Відношення до смерті в різних культурних епохах

курсовая работа

ВСТУП

Актуальність курсової роботи. Кошмар смерті завжди переслідував людей. Він породжував різноманітні уявлення про трагізм життя. “Смерть не має образу, - говорить байронівський Люцифер, - та все, що носить вигляд земних істот, поглине”. У деяких це слово викликає жах, тривогу, а у деяких радість, насолоду.

Істота, що живе, знає тільки життя. І дві його таємниці - початок і кінець, народження і смерть - є головними для формування людського світобачення, цілісних орієнтирів, розуміння себе і собі подібних.

На противагу народженню, смерть - таємниця, оповита сумом і мороком. Саме вона, незбагненна і необхідна, змушувала людину замислюватися так глибоко, як жодна проблема чи турбота повсякденного життя. Смерть спонукає до питання “Що таке життя?”. В багатьох аспектах життя визначається смертю.

Рано чи пізно кожен з нас починає роздумувати про смерть, щоб вирішити для себе не що є смерть взагалі, яку він так чи інакше спостерігає, про яку читав і чув, смерть інших, а його особиста смерть. Це зовсім не одне й теж: чужа смерть, за якою можна спостерігати, яка має відношення до фізичного світу, і смерть особиста, яку спостерігати не можна, і про яку можливо тільки роздумувати, в яку можна не вірити, яку можна боятися, від якої можна до певного часу відмахнутися.

Проблема смерті, взята в своєму етичному ключі, є багатоплановою.

Одне з визначень смерті може полягати в тому, що вона є кінець життя, є заперечення його як вищої цінності. А оскільки смерть - є цінність того ж рангу, тому що, як і життя, вона несе в собі деякий фундаментальний смисл, який задає масштаб, істинних цінностей. Життя як найвища цінність є свого роду еквівалент інших вищих цінностей - свободи, любові, честі, і тому воно володіє здібністю заповнювати їх існування, їх дійсне соціальне буття, обмінюючи себе на них. А смерті є формою такого обміну. Мова йде про смерть конкретної особистості, яка здійснює свій вибір, надаючи перевагу смерті над життям.

Слід сказати, що за одною і тою ж символікою можуть приховуватися різні смисли. Одне діло - смисл смерті у християнина і всіх тих, хто допускає безсмертя душі, можливість життя в потойбічному світі; інше - смисл смерті для тих, хто у все це не вірить.

В першому випадку легко можна обґрунтувати істинний смисл життя, зняти страх людини перед смертю. Варто навести приклад із слів Цицерона: “якщо я тут помиляюсь, вірячи в безсмертя людської душі, то помиляюсь я охоче і не хочу, щоб у мене відібрали цю помилку, якою я насолоджуюсь, доки живий. О, який прекрасний буде день, коли я приєднаюсь до світу душ і піду від цього натовпу, від цих мерзотників!”.

Вміння жорстко контролювати нашу здібність видавати бажане за дійсне - важлива умова серйозного аналізу етичних проблем смерті і безсмертя.

У нашій культурі тема смерті до недавнього часу була забороненою. В тоталітарному суспільстві, де в підвалах для допитів і вогняних печах зникало мільйони людей, не замовкало переможне вшанування життя. Згідно авторитарним канонам, смерть повинна була відступити під тиском життєдайних сил.

Саме розуміння смерті в суспільній свідомості в умовах тоталітаризму набувало скоріше язичницького, ніж християнського, смислу. Вона вступала в свої права лише тоді, коли Вождь вмирав. Погребальні дії отримали майже міфологічне звучання.

Зараз тема смерті перестала бути забороненою. Саме кінцевість земного існування примушує роздумувати про смисл життя, про ієрархію цінностей, про значення та роль людини у суспільстві.

Мета курсової роботи - дослідження проблеми смерті та її культурологічного значення, а також вирішення таких життєво важливих питань: ”Що таке смерть для людини?”, “Як в різні епохи смерть сприймалася людьми?”.

Обєктом курсової роботи є проблема смерті.

Предметом є дослідження відношення до смерті в різних культурних епохах.

Немає більш важкої для дослідження і більш важливої для роздумів проблеми, ніж проблема смерті не в будь-якому з її власних або спеціальних аспектів, а в її загальнолюдському, світовому смислі.

Для вирішення цієї проблеми я поставила перед собою наступні завдання:

охарактеризувати смерть як чинник сучасного людського життя;

визначити сенс смерті;

розглянути історичну еволюцію поглядів на смерть на сході та заході.

У здійснені дослідження я застосовувала такі методи: метод культурологічної проблематизації; метод співставлення типу культури з іншими; метод аналізу.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку та списку використаної літератури. Основна частина складається з трьох розділів.

Джерельна база. Багато сучасних філософів досліджують тему смерті. Зокрема, темі смерті присвячували свої твори Е. Морен, Е. Фран, Ф. Ар`єс, Серафим Роуз, П.С. Гуревич та багато інших. Відношення до смерті в період античності описували такі автори, як І.С. Клочков, В.А. Сухарев, І.І. Трубніков. Широко розглянута тема смерті в період середньовіччя в працях наступних авторів: Ю.Л. Безсмертний, А.Я. Гуревич, М.М. Федорова, А.Л. Ястрибицька. Б. Гройс та А.В. Ковтун охарактеризували сучасний образ смерті. Ставлення до смерті у східних цивілізацій торкалися В.В. Мацко (Японія) та А.А. Родіонов (Китай).

Делись добром ;)