Проповіді часів Київської Русі.
Литературный жанр молений распространялся преимущественно в те эпохи Развитого Средневековья, когда в общественном сознании снова начали укрепляться принципы монархической государственности, опиравшиеся не на старые феодально-родовые традиции, а на личную службу подданных. Новая позиция писателя, мелкого вассала, по отношению к его первому читателю — самовластному сюзерену — состояла не в том, чтобы эпически воспеть его подвиги, как это бывало ранее, или, напротив, публицистически порицать его ошибки с позиций общего блага Русской земли, а в том, чтобы противопоставить князя его крупнейшим вассалам (боярам) и предложить ему свою преданную службу, угождая при этом его политическим воззрениям и личным вкусам.
Появление в древнерусской литературе жанра таких политических слов и молений свидетельствует о том, что она вступила в новый период своего развития, определяемый серьезными видоизменениями в области общественной мысли. Этот жанр был хорошо известен европейскому Средневековью. К нему относились просительная элегия монаха Эрмольда, посланная им из заключения французскому принцу, сыну короля Людовика Благочестивого (IX в.), и «Пословицы» (XIII в.), сочинение некоего итальянского «заточника». Более значительными были византийские моления — литературно изложенные ходатайства о помиловании, об освобождении из тюрем. Содержание этих сочинений облекалось в форму афоризмов и притч, иногда стихотворных. Поэтические образцы этого жанра были созданы поэтом императоров Феодором Продромом и ослепленным в тюрьме Михаилом Гликой (XII в.), которые занимались собиранием греческих литературных изречений и народных пословиц.
В творчестве этих авторов отражены обличительные по отношению к порокам духовенства настроения феодального общества. Даниил Заточник также насмехался над порочным поведением «блудных» монахов. Византийские поэты уделяли много внимания ироническому изображению неурядиц семейной жизни и сварливости женщин. Русский Заточник приводил по тому же поводу традиционное слово о «злых женах». На фоне таких типологических соответствий в жанровой структуре, тематике и стилистике молений Средневековья отчетливо выступает своеобразие древнерусского писателя — первого памфлетиста.
В Х-ХІІ ст. появляются первые литературные произведения: "слова", "поучения", "проповеди", а также "патерики", "жития святых", которые составлялись для распространения христианства и прославление князей, бояр, монахов. Вместе с тем, они содержали сведения о социальных отношениях, быту и культуре того времени и опосредованно отбивали расположения духа разных слоев.
Одним из древнейших документов российско-украинской письменности, в котором делались попытки обосновать идеи и расположения духа люда, было дидактико-теологическое произведение первого киевского митрополита Иллариона "Слово о законе и благодати" (ХІ ст.), в котором опровергались утверждение о существовании в мире определенного "богоизбранного народа", отбрасывались идеи "всепоглощающей" империи церкви, восхваляется Великий князь Володимир и прославляется крещение Украины.
Білет №22
Книжкові мініатюри початку ХІ ст.
Мініатюра книжко́ва — зроблені від руки малюнки, багатобарвні ілюстрації клейовими й іншими фарбами в рукописних книгах, а також декоративні елементи оформлення цих книг — ініціали, заставки та інше. Серед найвизначніших пам’яток давньоруської літератури — «Остромирове Євангеліє», «Збірник Святослава», «Слово про закон і благодать», «Руська Правда» і, звичайно, «Повість минулих літ». Художнє оздоблення рукописних книг складалося з мініатюр. Невід’ємними елементами художнього оформлення майже кожного літературного твору були заставки або мініатюри (сюжетні зображення, розміщені на початку книги чи її розділу), буквиці (великі орнаментовані кольорові літери на початку тексту), також рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях. Значення заставок в рукописних книгах дуже велике: вони мали налаштувати читача на зміст тексту, дати йому певний філософсько-естетичний настрій. Окрім цього, заставки застосовувались для позначення структури книги. Книжковим мініатюрам давньоруських книг властиві надзвичайна вишуканість, яскраве орнаментальне оточення фігур та велика кількість позолоти, що наближає це мистецтво до ювелірного. Спочатку XІ ст. в декоративному оформленні книг панував візантійський орнамент. Його характерною особливістю є рамка, що складається з простих геометричних форм — прямокутників, кругів, квадратів, трикутників, арок. Прикладом давньоруського книжкового живопису можуть слугувати прекрасні заставки й буквиці «Остромирового Євангелія» та «Ізборника Святослава».
- Витоки української культури.
- Обрядовість на Україні.
- Писемність і література в дохристиянській Русі.
- Демонологія українців.
- Роль братства в культурному житті України XIV-XVII ст.
- Народний епос.
- «Розстріляне відродження» як явище початку XX століття в Україні.
- Трипільська культура.
- Явище шестидесятництва в українській культурі .
- «Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
- Культура скіфів та сарматів.
- Формування української нації. Походження назви «Україна»
- Своєрідність полемічної літератури.
- Народний одяг.
- Народне житло.
- Відродження архітектури і живопису у I половині XIX ст.
- Календарно – обрядовий фольклор.
- Традиційна кухня українців.
- Родинно – обрядовий фольклор.
- Освіта за часів Ярослава Мудрого.
- Ремесла в Україні
- Вплив християнства на розвиток культури Київської Русі.
- Народна медицина.
- Українське бароко.
- Культурно – просвітницька діяльність п.Могили.
- Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
- Діяльність Кирило – Мефодіївського братства.
- Література, театр, музика у XVII-XVIII ст.
- Києво – Печерський патерик
- Виникнення професійного театру в Україні.
- Феномен модернізму в українській культурі
- Апокрифи.
- Специфіка українського романтизму.
- Сучасний театр.
- Літописи.
- Українська шкільна драма.
- Розвиток Київської Русі за часів князя Володимира.
- «Повчання дітям» Володимира Мономаха
- Явище шестидесятництва в українській культурі.
- Романське і готичне мистецтво у Галицько – Волинському князівстві.
- Музика і театр у Київській Русі.
- Розвиток української літературної мови у xіх ст.
- Іконопис при давньоруських монастирях.
- «Повість врем’яних літ» як енциклопедія життя Давньої Русі.
- Архітектура, живопис у XVII – XVIII ст.
- Розселення слов’янських племен. Виникнення Київської Русі.
- Слов’янська міфологія.
- Музика Київської Русі.
- «Велесова книга» як пам’ятка культури давніх слов’ян.
- Києво – Печерська лавра як найбільший культурний центр київської Русі.
- Сучасне архітектурне мистецтво.
- Одяг українців. Його оздоблення.
- Релігія дохристиянської Русі. Пантеон богів.
- Петриківський розпис.
- Сучасний живопис.
- Гончарства в Україні.
- Проповіді часів Київської Русі.
- Троїсті музики. Їх роль у розвитку культурного життя українців.
- Військова тематика іконописання.
- Обрядові пісні.
- Софія Київська - найвизначніша пам’ятка Київської Русі.
- Запорозька Січ. Її роль в історії української культури.
- Фрески і мозаїки в храмових розписах хі – хіі ст.
- Церковний спів за часів Київської Русі.
- Побудова міст за часів Володимира.
- Етапи історичного розвитку Києва.
- Пореч і Гліб – перші слов’янські святі.
- Сказання
- Рельєфні орнаментальні прикраси Успенського собору та Михайлівського золотоверхого монастиря.
- Сучасний літературний процес.
- Легенди литовської України.
- Видатні іконописці Григорій та Апопій (кінець хі – початок хіі ст.)
- Концепції виникнення культури.
- Література рідного краю.
- Найвідоміші свята українців.
- Рушники. Їх види, оздоблення.
- Філософські погляди г.Сковороди.
- Січневі народні свята.