66.Творчий доробок м.Рильського.

Творчий доробок Максима Рильського, попри значну кількість досліджень, потребує реінтерпретації в аспекті міфопоетики, оскільки ця сфера вивчення спадщини митця ще не була предметом спеціального дослідження.  До творчості М. Рильського в різні роки зверталися В. Агеєва, Ю. Булаховська, С. Єфремов, В. Моренець, М. Неврлий, Л. Таран та ін. Окремими монографіями вийшли дослідження життя і творчості письменника І. Білодіда, В. Борщевського, І. Ільєнка, Н. Костенка, С. Крижанівського, Л. Новиченка, Б. Рильського. Актуальність обраного напрямку дослідження полягає насамперед у застосуванні до сьогодні нетрадиційного для вивчення творчості Рильського міфопоетичного аналізу.  Дослідження міфопоетики здійснене на основі архетипної критики К. Юнга, концепції мономіфу Дж. Кемпбелла та ін.  Метою розвідки є дослідження адаптації мономіфу в творчості М. Рильського на прикладі поезії «Трубить ріг співучий в чистій далині…». Подана розвідка є фрагментом дисертаційного дослідження. Поняття мономіфу порушує у своєму дослідженні «Герой з тисячею облич» Дж. Кемпбелл, обґрунтовуючи його на прикладах первісної базової структури більшості міфів. За Дж.Кемпбеллом мономіф являє собою принцип «кола» – циклічне повторення актів, які мають у собі велике значення пошуку певного коду екзистенції. Мономіф будується за такою моделлю: етап відчуження (криза цінностей), поява порогу пригоди, відсторонення від сил, що стали стримуючим початком, боротьба протилежностей, звільнення власного «Я», оновлення (вихід – ініціація – повернення).