Практичне заняття № 7 тема: новаторство драматургії івана тобілевича

1. Комедія “Мартин Боруля” – нове явище в українській драматургії. Образи. Своєрідність конфлікту і композиції. Засоби гумору і сатири.

2. “Сто тисяч” – п’єса із циклу комедій “стяжання”. Поетика характеротворення. Джерела гумору.

3. Зображення української інтелігенції і системи освіти у драмі “Суєта”. Образи та ідеї твору. Мотив фальшивих цінностей і проповідь “натурального” трудового життя у творчості письменника.

4. Історична трагедія “Сава Чалий” як “архітвір нашої літератури” (Іван Франко). Джерела твору. Сава Чалий і Гнат Голий. Образ народу. Художня досконалість п’єси.

5. Значення драматургії І. Тобілевича для розвитку українського письменства.

Література:

1. Вієвський В. З творчої лабораторії комедіографа / Творчість І. Карпенка-Карого // Слово і час. – 1995. – № 9 – 10.

2. Градовський А. “Стара моя душа на тім огні згоріла...” // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1998. – № 3.

3. Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий: Життя і творчість. – К., 1996.

4. Погребенник В. Іван Карпенко-Карий // Українська мова та література. – 1998. – №№ 21 – 24.

Завдання:

• текстуально опрацювати п’єси Тобілевича, вказані у плані практичного заняття, підготуватися до їх аналізу (усно);

• виписати із словника літературознавчих термінів визначення “комедія”, “трагедія”, “трагікомедія”;

• законспектувати одну із статей зі списку рекомендованої літератури.

Практичне заняття № 8

ТЕМА: САТИРИЧНА КОМЕДІЯ ІВАНА ТОБІЛЕВИЧА “ХАЗЯЇН”

1. Авторський задум створення комедії “Хазяїн” і особливості його художньої реалізації.

2. Жанр твору (соціально-психологічна сатирична комедія). Новизна теми, типажу, композиції.

3. Трагікомізм образу Пузиря. Гумор і сатира у п’єсі. Морально-етична проблеми, психологічні конфлікти та колізії “Хазяїна”.

4. Феноген і Ліхтаренко як втілення “духу часу”. Композиційна роль інших образів (Зозуля, Зеленський, Соня, Калинович). Образ народу.

5. Філософський сенс твору. Дослідники про п’єсу.

Література:

1. Дем’янівська Л. І. Карпенко-Карий: Життя і творчість. – К., 1995.

2. Падалка Н. Вивчення творчості І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича) в школі. – К., 1970.

3. Свербилова Г. Уроки “Хазяїна” наприкінці ХХ ст. // Слово і час. – 1998. – № 3.

4. Сидоренко В. Робота з текстом комедії “Хазяїн” // Дивослово. – 1995. – № 9.

5. Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – К., 1982. – Т. 37.

6. Хомандюк М. “Мій “хазяїн” не єсть Терещенко...” // Слово і час. – 1993. – № 6.

Завдання:

• прочитати комедію “Хазяїн”, підготуватися до її ідейно-художнього аналізу (усно);

• ознайомитися з кількома літературознавчими джерелами зі списку рекомендованої літератури, виписати тези;

• підготувати монологічне повідомлення “Новаторство комедії “Хазяїн” І. Тобілевича”.

Практичне заняття № 9

ТЕМА: ЛІРИЧНА ДРАМА ІВАНА ФРАНКА “ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ”

1. Джерела “Зів’ялого листя”. Жанрова своєрідність твору. Авторська передмова і сучасні дослідження про джерела ліричної драми.

2. Особливості композиції, внутрішній драматизм сюжету. Мотиви ліричної драми (естетизм, містицизм, романтичний ідеалізм).

3. Ліричний герой “Зів’ялого листя”. Філософсько-психологічна концепція твору. Життєва основа образу ліричної героїні, багатогранність її образу.

4. Ірраціонально-духовне пізнання особистості у “Зів’ялому листі”. Метафоричність і символізм змісту. “Зів’яле листя” як драма індивідуальної свідомості.

5. Різноманітність ритміки і строфіки твору. Інтертекстуальність (фольклор, європейське і східне письменство). Інтерпретація “Зів’ялого листя” в українському літературознавстві.

Література:

1. Бовсунівська Т. Феноменологія проекції збірки І. Франка “Зів’яле листя” // Дивослово. – 1999. – № 5. – С. 2 – 7.

2. Горик Н. Лірична драма “Зів’яле листя” – шедевр інтимної лірики І. Франка // Дивослово. – 1998. – № 10.

3. Горак Р. Ілюзії, ім’я яким любов. Документальна повість (Ліричний герой у “Зів’ялому листі” І. Франка // Дзвін. – 1996. – № 6 –7 .

4. Кодак М. “Зів’яле листя” І. Франка як гетерогенний жанроутвір // Слово і час. – 1996. – № 8 – 9. – С. 6 – 14.

Завдання:

• текстуально опрацювати ліричну драму І. Франка “Зів’яле листя”;

• ознайомитися з кількома літературознавчими джерелами зі списку рекомендованої літератури, виписати тези;

• підготувати монологічне повідомлення “Художня своєрідність “Зів’ялого листя І. Франка”.

Практичне заняття № 10

ТЕМА: РОМАН ІВАНА ФРАНКА “ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ”

1. Загальна характеристика художньої прози І. Франка (тематичне і жанрове розмаїття; рух ідей і форм).

2. Авторська особистість і життєва основа роману “Перехресні стежки”.

3. Система образів та ідейний зміст твору. Образ Євгенія Рафаловича. Інші персонажі твору.

4. Хронотоп роману. Зміст символічних образів. Інтертекстуальність твору, його мотиви та художня своєрідність.

5. “Перехресні стежки” в контексті прози з життя інтелігенції.

Література:

1. Братко О. Художні особливості роману Івана Франка “Перехресні стежки” // Українська мова та література. – 1998. – № 10. – С. 8.

2. Ільницький М. “Все, що мав у життю...”: Повість І. Франка “Перехресні стежки” у світлі авторської особистості // Ільницький М. У вимірах часу. – К., 1988. – С. 238 – 276.

3. Панченко В. Любов і боротьба Євгенія Рафаловича (Повість І. Франка “Перехресні стежки”) // Дивослово. – 1999. – № 10. – С. 40 – 45.

4. Ткачук М. “Перехресні стежки”: текст та його інтертекстуальність // Ткачук М. Жанрова структура романів І. Франка. – Тернопіль, 1996.