Найдавніші будівлі і пам'ятки

Найдавніша монументальна кам'яна скульптура та поховальні скрині: У кам'яних скринях, або саркофагах, ховали своїх небіжчиків племена кемі — обинської культури (IV тисячоліття до н.е). Їх поміщали під насипом кургану. Розписувались з середини мінеральними фарбами, переважно червоною вохрою. Узори від найпростіших рисочок, «ялинок», солярних знаків до більш ускладнених композицій.

Антропоморфні стели — перші монументальні кам'яні зображення людини. Пони пов'язані переважно з поховальними обрядами. Творцями стел були племена кемі-обинської та ямної культур (VI—IV ст. до н.е) зображують чоловіка-воїна у повному бойовому спорядженні. У скіфській скульптурі виступає образ предка-родоначальника, героя.

Тюркомовним народам українських степів — торкам, печенігам та половцям (Х-ХІІІ століття) належала найбільш довершена група кам'яної скульптури, так звані кам'яні «баби». Вони поділяються на стоячі, сидячі і погруддя; чоловічі та жіночі.

Кам'яні статуї є унікальними витворами мистецтва та ідеології давніх народів. Вони є важливим джерелом для розуміння процесу формування сучасних вірувань і релігії.

Житло ХІ століття: Однокамерна напівземлянка розміром 3,8 х 4 м. Стіни складені з соснових тесаних колод у техніці горизонтального заповнення «в шули». Дах двосхилий з коньком та жолобом для відводу води, вкритий тесом. «Волокові» вікна на ніч засувались дошками. Двері обертались на дерев'яній осі — «бігуні».

Відтворено інтер'єр. У правому куті розміщена глинобитна піч, що топилася «по-чорному», ліворуч піл з дощок, під ним яма для зерновика, в центрі стіл з дубового пня. Долівка глинобитна. Житло розташовувалось на посаді давнього Переяслава і було типовим для рядової забудови ремісничих кварталів міста.

Житло ХІ століття — рештки глинобитної печі, перевезеної монолітом. Житло відтворене за матеріалами досліджень.

Житло орієнтоване вхідними дверима на схід, заглиблення в землі 0,8 м, розміри 3,3 х 2,4 м.

Ліворуч від дверей, в південно-східному куті, розміщена глинобитна піч, має круглу форму, діаметр нижньої основи 1,4 м. Склепіння збереглося на 0,2 м. Черінь печі має 6 підмазок — результат довготривалого використання та багаторазових ремонтів.

Стіни житла каркасно-стовпові, плетені з лози, мазані глиною, білені. Опорні стовпи (сохи), розміщені ззовні, підтримують очеретяний двосхилий дах. Вхід у житло дерев'яними східцями.

Фрагмент стоянки пізнього палеоліту (15 тисяч років до н.е): На стоянці, що містилась на лівому березі ріки Супій, було досліджено 4 житлово-виробничі комплекси. Вони належали давньому колективу мисливців на мамонтів. Один з комплексів перевезений до експозиції в музей. Він складається з житла, трьох ям — «комор» з кістками мамонтів, та майстерні для обробки кременю. Житло реконструйоване, а ями — «комори», перевезені до їх розміщення на стоянку.

Житло мало вигляд куреня, каркас якого зроблено з дерев'яних жердин, що зовні вкривались шкірами тварин. Основа житла обставлена великими кістками мамонта, переважно черепами, в отвори яких вставлені жердини.

Ями-комори заповнені кістками та бивнями мамонта, що використовувались для виготовлення знарядь праці, будівництва, опалення та освітлення житла.

Поряд з житлом — відкрите вогнище, біля якого виготовлялись знаряддя з кременю.

Над експозицією зведений павільйон, що формою повторює житло-курінь.

Половецьке святилище: Святилище являє собою прямокутне, викладене каменем вапняком заглиблення, в центрі якого встановлені кам'яні статуї — дві жіночі та одна чоловіча. Представлені у святилищі скульптури відносяться до найбільш розвинутих і довершених типів ХІІ-ХІІІ століть.

На дні заглиблення представленого святилища були знайдені рештки жертвоприношення — кістки тварин (коня, барана, бика), мідний казан та уламки амфор. Подібні святилища споруджувалися на честь предків покровителів роду або орди (союзу кількох родів).

Житлово-господарський комплекс: Садиба киянина Х століття, створена на основі експонованих двох зрубів. Садибу огороджено високим частоколом. У ній житло та господарська будівля. Споруди складені з соснових колод «в зруб». Дахи двосхильні.

Житло дводільне: хата + сіни. Нижні колоди житлової частини лежать на землі, кути сіней підпирають дубові стояни. Підлога дощана. У житловій частині, в кутку праворуч від дверей відтворену глинобитну піч з опічком, збитим з дощок, дерев'яним димарем, обмазаним з середини глиною.

В експозиції інтер'єру використані оригінальні речі ХІ-ХІІІ століть з археологічних розкопок, а також з етнографічної колекції музею.

Господарська будівля має два яруси. Систему засову на дверях, конструкцію сходів відновлено з оригіналу, оздоблення споруд — за матеріалами розкопок.