Висновки

Отже, І. Карпенко-Карий постає перед нами як талановитий актор, як ідеолог передової театральної думки, як сміливий новатор, теоретик-театрознавець, що умів рішуче поєднувати теорію з практикою.

Працюючи на сцені з 1883 р. і до кінця життя як професійний актор, І. Тобілевич створив ряд неповторних сценічних образів, які є справжнім скарбом створюваного ним реалістично-побутового театру і передумовою виникнення модерного театру. Його акторська палітра мала широкий діапазон -- від яскраво комедійних (Мартин Боруля, Терешко Сурма, Прокіп Шкурат) до героїчно-романтичних (Назар Стодоля) образів. Для Тобілевича-актора, за свідченням сучасників, було характерним філософське розуміння й узагальнення життя. Він сягав вершин простоти і правдивості, опираючись на психологічну заглибленість, безпосередність і щирість гри. Кожен його персонаж позначений особливим українським колоритом.

Список використаної літератури

1. Смоляк Л.М. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча // І. Карпенко-Карий. 150-річчя від дня народження. Матеріали всеукр. міжвуз. наук. конф. - Кіровоград, 1995. - С. 84-86.

2. Коломієць Р. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. - К., 1984.

3. Циганьова О.С. Літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича). - К., 1967.

4. Корифеї українського театру (матеріали про діяльність театру корифеїв): "Мистецтво". - К., 1982.