2.3 Особливості амарнської скульптури

Відповідно до загального характеру релігійно-філософського вчення Атона з його особливим інтересом до пізнання істини новий напрям в мистецтві прагнув до можливо ближчого відтворення світу, до створення можливо більш правдивих образів. Зрозуміло, все це виникло і розвинулося не тільки внаслідок одного бажання царя. Протягом всієї другої половини XV в. до н.е. у фіванському мистецтві зростали реалістичні прагнення. Тепер ці прагнення дістали широкі можливості для свого здійснення, оскільки цьому сприяла вся історична обстановка періоду і особливо зміна придворного середовища, де тепер стали виконувати роль представники рядового вільного населення.

Не дивно, що через всі вказані причини мистецтво Ахетатона відрізнялося великою своєрідністю. У творчості його майстрів посилюється інтерес до пейзажу, до відтворення побутових сцен, до посильного створення реалістичного образу людини. Вперше на єгипетських памятниках зображаються сцени з царського сімейного побуту і, що особливо цікаве, незвичні фігури фараона - з хворобливим слабкім тілом. Разом з правителем зображалася його сімя, причому явно підкреслюється ніжна любов, що звязує членів цієї сімї.[22, 15]

Серед будинків Ахетатона було знайдено багато помешкань скульпторів. Для прикрашання храмів і палаців нової столиці виникла потреба у скульптурних творах; не мало талановитих майстрів було зайнято і прикрасою стін в скельних гробницях фараона і знаті. Тому недивно, що в Ахетатоні з самого початку його існування зявилося багато скульптурних майстерень. Кращі майстри старої столиці, Фів, найбільшого художнього центру країни, переїхали в Ахетатон.[22, 8]