1.Періодизація української культури.
Культу́ра (лат. colere — «населяти», «вирощувати», «сприяти», «успадковувати») — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії.
1. Культура східнослов'янських племен дохристиянської доби – (охоплює часовий відрізок від її витоків і до прийняття християнства)
Архаїчні витоки нашої культури багатьма авторами, фахівцями-культурологами, опускаються, а якщо й ні, то розглядаються побіжно, без розстановки акцентів на важливих чинниках, що мали місце в давній історії України. Початки передісторії української культури, її першовитоки губляться у сивій давнині. Вчені стверджують, що культура на теренах України виникла на ранніх стадіях розвитку суспільства і відтоді нерозривно пов'язана з його історією. Стоянки первісної людини тут з'явилися декілька сот тисяч років тому, в епоху раннього палеоліту.
Перше тисячоліття нової ери для розвитку української культури було сповнене рядом подій історичної ваги: виникнення Києва — "матері міст руських"; об'єднання східнослов'янських племен і утворення держави — Київської Русі; переможні походи руських князів та розширення державних кордонів; небувале піднесення культури від безпосереднього спілкування з хозарами, половцями, Візантією та іншими народами; і, нарешті, запровадження християнства. Все це разом поставило український народ та його культуру в один ряд з іншими високорозвинутими народами та культурами Європи і світу.
2. Українська культура княжої доби – (припадає на час існування княжої держави — Київської Русі та Галицько-Волинського князівства)
Держава Київська Русь — могутня ранньофеодальна військово-деспотична імперія, котра від часу свого виникнення перебрала на себе роль покровителя, мецената і доброчинця культури, стала провідною матеріальною основою її розвою. А запровадження християнства долучило українців до культурно-етичних цінностей, які й понині становлять основу сучасної західної цивілізації. Вони збагатили скарбницю духовного життя українського народу, вивели його культуру на широкі простори світової цивілізації, поставили в один ряд з найрозвинутішими тогочасними культурами.
Украй негативно на історії української культури, як й історії України в цілому, позначилася монголо-татарська навала XIII—XIV ст., а пізніше — створення на принципах азійської деспотії Російської централізованої держави. Звідси й почалися найгостріші трагедії нашого народу. Важкого, часом непоправного удару українській культурі завдавали повне спустошення цілих регіонів, руйнування культурних центрів, нищення духовної еліти і втрата національної державності, що мали місце в ході монголо-татарської навали і кривавих воєн з турками, татарами, поляками та іншими загарбниками упродовж наступних століть.
Культуротворчий процес у цілому гальмувався і деформувався. Відродження національної державності або хоча б її елементів чи автономної політичної організації, як правило, активізувало творчі сили народу, культура. Так, через підйоми і спади й відбувався процес розвитку нашої культури княжої доби.
3. Третій період розвитку української культури припадає на литовсько-польську добу в історії нашого народу.
Розвиток української культури в польсько-литовську добу позначений тісною взаємозалежністю та взаємопереплетінням національно-визвольної боротьби і руху за відродження української культури. У ході цього руху не лише формувалися ідеологічні передумови всенародної визвольної війни, що розпочалась в Україні 1648 року, а й створювались культурні цінності, які стали основою розвитку української культури протягом наступних століть.
4. Четвертий період розвитку української культури припадає на козацько-гетьманську добу.
Він характеризується новим історичним контекстом, зумовленим закінченням Визвольної війни в середині XVII ст., з одного боку, і поступовим обмеженням, а згодом і втратою автономії Україною наприкінці XVIII ст., з іншого. Визначальним тут виступає фактор національної державності, яка, проіснувавши понад 130 років, все ж таки змогла істотно сформувати спрямованість, характер та інтенсивність культурних процесів в Україні.
Цей період у розвиткові української культури разом з тим виявився не менш складним і драматичним за попередній щодо умов розвитку культури. По-перше, після приєднання України до Росії царизм став на шлях ліквідації традиційних державно-політичних інститутів — полкового адміністративного устрою, судових органів, гетьманату, поступово замінюючи їх загальноімперськими нормами і порядками.
Вкрай негативно на розвиток культури впливала політична розчленованість українських земель.
Розвиток української культури в цей період виступає як процес послідовний, об'єктивно обумовлений, процес засвоєння та успадкування традицій культури Київської Русі, процес зародження в духовному житті українського народу нових явищ, органічно пов'язаних з впливами ідей гуманізму, Ренесансу, Реформації, а дещо пізніше й бароко та Просвітництва. Йдеться про процеси творення культури нового часу, де ці ідеї та впливи на місцевому, українському грунті дали оригінальні зразки інтелектуальних надбань у сфері освіти й педагогіки, наукових знань і книгодрукування, літератури та мистецтва.
5. П'ятий період розвитку української культури охоплює часовий відтинок в 150 років, років великої неволі нашого народу — від часів зруйнування Гетьманщини і до початку XX століття.
Його доцільно поділити умовно на три підперіоди: перший — кінець XVIII — кінець 50-х років XIX ст., що є часом її становлення як новітньої культури з народним демократизмом і народною мовою; другий — 60—90-ті роки XIX ст. — час її входження в загальнослов'янський та світовий культурний процес; і третій — початок XX ст. — час утвердження її як великої національної культури світового значення й резонансу.
Упродовж XIX і початку XX століття українська культура зробила колосальний крок уперед у своєму розвиткові, виявила свою здатність: по-перше, синтезувати багатовіковий світовий художній процес; по-друге, всім своїм мистецьким арсеналом запропонувати самобутнє вирішення багатьох суспільних, етико-філософських і художніх проблем, які хвилювали людство; по-третє, створити такі художньо-естетичні цінності, які поставили українську культуру на рівень світової. Отже, перейнята гуманістичними ідеями, українська культура XIX — поч. XX ст. вивела українську націю на широкий шлях світового історичного поступу, поставила із невідомості й забуття в один ряд з найрозвинутішими націями світу.
6. Шостий період розвитку української культури є часом нового міжвоєнного та повоєнного поневолення України її східними та західними сусідами й охоплює часовий відтинок від початку XX ст. до кінця 80-х років.
Шостий підперіод характеризується успадкованими від попередніх підперіодів злетами і руїнами у розвиткові української культури, наявністю як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, за яких українська культура була поставлена (та ще й до цього часу перебуває) в умови боротьби за самозбереження і постійного потягу до відродження. Трагізм її феномену полягає в тому, що вона, як і в давні часи, вже втретє була втратила свою національну духовну еліту. Колись це була полонізація української шляхти або її русифікація. Тепер — постійне нищення духовної еліти упродовж усього періоду, від репресій 20—30-х років, від доби Розстріляного відродження і до репресій, що здійснювались у значно м'якших формах, аж до кінця 80-х років. Щоразу втрати національної духовної еліти (особливо за три роки третьої втрати) хоч і не призводили до цілковитого руйнування традиційної української культури (надто сильні в ній народні джерела, що живляться тяжінням до справжньої народності в найширшому розумінні цього слова), але все ж відсунули її на задній план світового культурного прогресу, принижували, спричинювали появу рис вторинності та провінційності.
7. Сьомий період розвитку української культури тільки-но розпочався і триває в нових історичних умовах. Це — сучасний період, що охоплює часовий відтинок від кінця 80-х і по сьогодення.
Історичний акт про державну незалежність України (24 серпня 1991 р.) відкрив нові обрії перед українською культурою, яка вперше здобуває можливість творитися й розвиватися як єдина національна культура материка й зарубіжжя. За цих умов з'явилися нові риси, нові характеристики, які дозволяють нам з оптимізмом говорити про майбутнє нашої культури: неабияке розширення меж творчої свободи митця, наявність багатющого творчого досвіду і творчих сил, тенденція до консолідації національних мистецьких шкіл, широкі й багатоманітні зв'язки з мистецтвом інших народів тощо. Разом з тим, у нову добу посилюються усталені форми зв'язку культури з народом, дедалі чіткіше окреслюється в процесах розвитку української культури широкий спектр шукань більшої естетичної дієвості культури — змістовної, гуманної, емоційної. Попри всі складнощі як об'єктивного, так і суб'єктивного плану, поступово заповнюються "білі" та "чорні" плями в історії української культури, виходять на всенародний виднокіл раніше заборонені та
- 1.Періодизація української культури.
- 2. Культура духовна і матеріальна.
- 3. Дослідження української культури вченими.
- 4. Функції культури.(2)
- 5. Стоянки первісних людей на території України.
- 6. Трипільська культура.
- 7. Культура скіфів (образотворче мистецтво, міфологія).
- 8. Культура стародавніх слов’ян.
- 9. Формування та основні риси кам’яної доби.
- 11.Біблія в культурі українського народу.
- 12. Українські переклади Біблії.
- 222222Переклади Біблії українською мовою
- 13. Античний світ та характерні риси його культури.
- 14. Монументальний живопис , вазопис, скульптура в античних містах-полісах.
- 15.Українські скульптори (й. Г. Пінзель, і. Кавалерідзе, л. Позен, м Микешин, о. Архипенко.)
- 16. Особливості античної міфології.
- 17. Словянська міфологія.
- 18.Архітектура Київської Русі
- 1 Софія Київська
- 1.Кирилівська церква
- 19. Середньовіччя як епоха в історії світової та української культури.
- 20. Основні стилі Середньовіччя (візантійський, романський, готичний).
- 22. Творчість й.Г. Пінзеля.
- 23. Християнське мистецтво: книжкова мініатюра, іконопис, найвідоміші пам’ятки Русі, їх оздоблення.
- 24. Фольклор і народна культура.
- 25. Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори, літературні пісні, що стали народними.
- 26. Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники.
- 27. Звичаї та обряди українців.
- 28. Гуманізм як ціннісна основа культури Відродження.
- 29. Титани європейського Відродження.
- 30. Українське культурне піднесення кінця 15- початку 17 ст.
- 31. Вишивка. Килимарство.
- 32.Писанкарство. Різьба поддереву.
- 33. Кераміка. Вироби зі скла.
- 34. Народна архітектура.
- 35. Українське національне вбрання.
- 36. Стиль бароко у світовому мистецтві.
- 37. Визначальні риси українського барокко.
- 38. Братські школи. Острозька та Києво-Могилянська академія.
- 39. Іван Мазепа – гетьман-будівничий, поет.
- 40. Г. Сковорода – філософ, письменник, музикант.
- 42.Визначні діячі української музики 17-18 ст.
- 43. Лисенко та розвиток української музичної культури 19-початку 20 ст.
- 44.Внесок українців у світове оперне мистецтво.
- 45. Зірки української естради.
- 46. Епоха Просвітительства в Європі і в Україні.
- 47. Стиль рококо і класицизм в європейському та українському мистецтві.
- 48. Стильові течії в європейському та українському мистецтві 18-19 романтизм, сентименталізм, реалізм.
- 49. Стильові течії в європейському та українському мистецтві другої половини 19 ст.: 1) натуралізм, 2)імпресіонізм, 3)символізм, 4) неореалізм.
- 50. Українське мистецтво 19ст. Архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр корифеїв.
- 54.Скульптор і художник Олександр Архипенко.
- 55.Мистецтво Тетяни Яблонської.
- 56.Театр корифеїв.
- 59. Модернізм як стильова течія у світовому та українському мистецтві.
- 60. Історичний авангардизм.Неоавангардизм.
- 61. Злети і втрати української культури 20ст.
- 62. Розстріляне відродження.
- 63. Відлига і поява шістидесятників.
- 64. Постмодернізм в українському мистецтві 20-21 ст.
- 69. Картина «катерина » т шевченка.
- 70. Скит манявський як духовна памятка.
- 73.Почаївська лавра
- II. Церкви в почаївській лаврі.
- 1. Стародавні церкви.
- 2. Новий успінський собор 1771-го року.
- 3. Латинська побудова усшнського собору.
- 5. Печерна церква.
- 6. Тепла церква.
- 8. Почаївська дзвіниця.
- 9. Братський корпус.
- 75. Зарваниця.
- 76. Замки України.
- 77. Фортеці України.
- 78. «Цар-колос» Катерини Білокур.
- 79. «Українська ніч» куїнджі.
- 80.Андріївська церква
- 81. Палаци у Качанівці, Сокиринцях.
- 82. Шевченківські місця на Україні.
- 85. Скіфська золота пектораль
- 86. Мініатюри м. Стадницького.
- 87.Будинок з химерами Городецького
- 88. Українські дендропарки.
- 89. Знаменитий фільм Параджанова «Тіні забутих предків».
- 90. Фільм «Земля »
- 91. Вірш в. Сосюри «Любіть Україну» і його доля.
- 92. Кіноповість «Україна в огні» о. Довженка, її історія.
- 93. Печера Вертеба.
- 94. Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану»
- 95.Ікона Волинської Богоматері. Ікона Хомської Богоматері.
- 96. Цикл анімаційних фільмів в. Дахна про козаків.