6. Специфіка культурологічного знання.

Культурологія виникла на перетині філософії, історії, антро­пології, мовознавства, етнографії, археології, мистецтвознавст­ва, релігієзнавства, соціології та психології. Базисом культуро­логічного знання, його джерелом є окремі науки про культуру, у межах яких досліджуються конкретні феномени культури. Ці та інші науки «живлять» культурологію своїми методами, тео­ретичними й емпіричними дослідженнями. Культурологи не просто запозичують ці здобутки, а й творчо їх застосовують. Здійснюючи комплексні дослідження, вони спираються на ме­тоди інших наук і напрацьовують свої специфічні підходи щодо аналізу такого складного феномена, як культура.

Таким чином, культурологія є інтегративною сферою знання та належить до соціогуманітарних наук. Саме інтегративний характер культурології зумовлює її специфічні риси, які виявля­ються як у визначенні об'єкта й предмета дослідження, так і в методологічних засадах досліджень, рівні узагальнення знань, за­стосуванні категоріального апарату, діалогічному характері куль­турологічного знання та його функціях.

Інтегративний характер культурології вказує на те, що вона одночасно належить до галузі соціального знання (цьому сприяє соціологія культури та антропологія), яке використовує кількісні методи збирання даних, і гуманітарного знання (завдяки філосо­фії культури, мистецтвознавству та історії), яке спирається на нестрогі моделі, оціночні судження та якісні методи досліджень.

Подвійний статус науки дає змогу комплексно досліджувати культуру в її цілісності, але водночас вимагає поєднувати два несхожих підходи аналізу дійсності. Для гуманітарних наук го­ловним є пізнання духу культури, цінностей, а для соціальних наук — дослідження емпіричних фактів, які обробляються стати­стичними методами з метою виявлення тенденцій і закономірно­стей певного культурного процесу, побудови відповідних фор­мально-математичних моделей.

На відміну від інших наук, що вивчають окремі аспекти куль­тури, культурологія досліджує питання найбільш загального, уні­версального характеру — формування, існування й зміни культу­ри як цілісного явища. Водночас предметом культурологічного пізнання є не вся культура — це до снаги лише всій сукупності соціальних наук. Культурологія постає інтегративною методологічною основою дослідження культури як цілісної системи. Не­зважаючи на відсутність єдиного підходу щодо визначення по­няття культури в різних напрямах культурологічного досліджен­ня, все ж таки чітко простежується спроба узагальнити пред­метну галузь пізнання.