28. Культура інформаційного суспільства та її сутність.

З часом категорія інформації стає ключовим поняттям досліджень постіндустріальної культури. Приблизно з 80-х років минулого століття концепція постіндустріалізму отримує розвиток у теорії "інформаційного суспільства". Причина подібного ототожнення в тому, що постіндустріальний стан культури (або, як нерідко говорять, цивілізації) насамперед позначається бурхливим розвитком так званих інформаційних технологій.

В розумінні самого поняття інформаційного суспільства можна виділити три основні підходи: технологічний, комунікативний, соцієнтальний.

Технологічний підхід пов'язаний із ресурсно - енергетичним, технічним розумінням інформаційних технологій як нового вдосконаленого рівня знаряддєвих або "машинних" засобів підвищення продуктивних сил, як різновиду ресурсів. Стара умовна схема "людина — машина" перетворюється тут на більш сучасну схему "людина — комп'ютер". Інформаційна технологія у цьому випадку пов'язується з електронним способом зберігання, обробки інформації й документації та створенням нових, електронних інформаційних продуктів. Інформаційним же суспільством, з погляду технологічної його інтерпретації, є суспільство, яке широко користується сучасним високоефективним у технологічному відношенні способом обробки, збереження та поширення інформації.

Одним із найважливіших завдань у процесі формування інформаційного суспільства в технологічному його розумінні є досягнення можливості швидкого й ефективного доступу до інформаційних ресурсів глобальної мережі.

Комунікативна концепція інформаційного суспільства спирається на теорію комунікації. Власне, виникнення як ідеї комунікації, так і спеціальної сфери знань — комунікативістики відбулося дещо раніше за появу електронних засобів масової інформації (ЗМІ), комп'ютерних систем та мереж. Дослідження велися спочатку стосовно звичайних неелектронних ЗМІ та телебачення. З виникненням же новітніх інформаційних технологій розроблене в межах комунікативістики поняття комунікації як процесу передачі повідомлень, що передбачає наявність відправника, адресата, процесів кодування й декодування, поширилося й на нові технології.

Серед завдань інформаційного суспільства в соцієнтальному його трактуванні — створення можливості реалізації соціальної активності для всіх верств населення, забезпечення доступу до різноманітних послуг суспільству в цілому (в тому числі й "соціально незахищеним", як тепер прийнято говорити, його верствам), знищення поняття провінції та ін.