34. Походження комедії: значення елементів фольклорної обрядовості

Ми не маємо на сьогодні точних даних про походження давньої аттичної комедії, але існують припущення про те, що її появі спри¬яли декілька факторів і джерел. Першим, звичайно, можна вважа¬ти вже відомі свята на честь бога Діоніса. Під час процесій виконувались так звані «фалічні пісні» (розгульні, часто сороміцькі, непристойність їх була зумовлена традиціями са¬мого обряду), розігрувалися насмішкуваті мімічні сценки, відпус¬калися жарти, навіть лайливі слова на адресу окремих громадян. Вважалося, що це допомагало виконати основну мету обряду – забезпечити перемогу продуктивних сил життя: у сміхові й лихо¬слів'ї давні греки бачили життєутворюючу силу. Звичайні уявлен¬ня про благопристойність на цей час відмінялися.

Друге можливе джерело давньої аттичної комедії також пов'яза¬не з Діонісовими святами й сільськими піснями, у яких гостро й до¬тепно висміювались вади та якісь прикрі вчинки й дії окремих гро¬мадян. Існує думка, що у результаті досить частих конфліктів між містом і селом, коли добросусідські стосун¬ки між ними переривалися одвертими сварками і ворожнечею, з'являлася традиція, за якою вольності, що допускалися на Діонісові свята, вночі переносились до міста. З цього приводу в трактаті анонімного автора «Про комедію» сказано: «Комедія ви¬никла так. Селяни, яких кривдили афінські громадяни і які хотіли заплямувати їх, приходили до міста, коли там улягалися спати, йду¬чи вулицями, перелічували заподіяні їм кривди, голосно вигукува¬ли імена тих, хто їх образив. Сусіди їх слухали. Це було ганьбою для кривдника і не раз примушувало його відмовлятися надалі від тако¬го способу дій. Безперечно, така спроба пояснити виникнення комедії виглядає наївно, але самий факт наявності подібної форми боротьби з кривдниками цілком міг прислужитися появі викри¬вального начала в комедії.

Певним підтвердженням сказаного вище є сам термін комедія, який означає «пісню комоса». Комос – гурт гуляк, які після бенкету влаштовують процесію з піснями, танцями. У ко-медіях цей елемент представлений у вигляді хору, переодягненого в різні, часом досить фантастичні костюми (бджіл, ос, птахів, жаб, навіть хмар і т.п.). Третім джерелом давньої аттичної комедії вважають народні жартівливі сценки фарсового характеру, у яких висміювались дур¬нуваті багатії, лікарі-шахраї, обдурені дружинами чоловіки, вчені¬ша рлатани тощо. Спочатку такі сценки мали на меті розважати гля¬дачів, але пізніше вони почали торкатись злободенних політичних конфліктів, набуваючи характеру в'їдливих памфлетів.