7.Анімізм як риса міфологічної свідомості
Анімізм (від лат. anima — душа) — віра в те, що все неживе має душу. Анімізм це також вірування первісних людей, віра в існування духів, одухотворення сил природи, тварин, рослин і предметів, приписування їм розуму, дієздатності і могутності. Звідси виникають погребальний культ, культ предків і розвиток вірувань в загробне існування душі, потойбічне життя.
Спочатку анімізм зв'язаний із представленням про демонізм, як про деяку силу, злу чи благодійну, визначальну долю людини. Це є миттєво виникаюча і миттєво іде страшна і фатальна сила, про яку людина не має ніякого представлення, яку не можна назвати по імені і з який не можна вступати ні в яке спілкування, тому що цей демон ще не має ніякої фігури і ніякого обличчя, ніякого взагалі обрису. Демон – це спочатку та діюча сила, про яку людині чогось не відомо, його закінченого образа ще не існує, але він уже не є фетишем (Сфінкс, кентаври, сирени).
Для первісних людей усі явища природи, всі речі навколишнього світу здавалися одушевленими, живими. Це було пов’язано з нерозумінням різниці між живою і неживою природою. Анімізм – це також віра в існування душ і духів. У давнину існувало уявлення, ніби душа – якась життєва сила – могла відокремлюватися від тіла, наприклад, коли людина спить і бачить сни або коли людина вмирає, а її душа продовжує жити.
Первісна людина відчуває жах і безпорадність перед силами природи. Тому одухотворення природи робить її більш близькою, більш зрозумілою. Первісна людина безсила, але вже не така безпомічна. Вона просить, благає, навіть залякує духів і демонів. Її психічний стан відображається в анімізмі, що З. Фройд називає психологічною теорією, а магію вважає її технікою, практичною іпостассю. Магія покликана примусити явища природи служити людині, захистити її від ворогів, надати їй сили для перемоги над ворогом. Мотивами, що спонукають до магічних дій, є бажання люди-ни. З часом психічний акцент переноситься з мотивів магічних дій на їх засоби й на самі дії.
- 5. Міф як уособлення первісного синкретизму
- 6.Героїчні міфи: етапи героїзму
- 7.Анімізм як риса міфологічної свідомості
- 8.Антропоморфізм як риса міфологічної свідомості
- 9.Фетишизм як риса міфологічної свідомості
- 10.Відображення матріархату в міфології доолімпійського періоду
- 11. Відображення патріархальних відносин в олімпійській міфології
- 12.Поняття про епос. Своєрідність епічної фабули та епічного героя
- 13. Героїчний епос Давньої Греції: шляхи виникнення, форми побутування, ідейний змістпочинається еллінський епос двома епічними поемами Гомера- "Іліада" і "Одіссея", які визначають як героїчний епос.
- 14.Принципи епічної характеристики героїв в поемі Гомера «Іліада»
- 15. «Антипсихологізм» Гомера: сутність, ознаки, форми вияву
- 16. Естетична основа поем Гомера і родовий світ
- 20. Жанрові ознаки давньогрецької елегії
- 21. Жанрові ознаки ямбічної лірики
- 22. Характер ліричного героя в поезії Архілоха
- 27. Походження грецької трагедії та її структура
- 28. Есхіл як «батько трагедії»: естетичні особливості драми
- 29. Ідейний зміст трилогії Есхіла «Орестея»
- 29. Ідейний зміст трилогії Есхіла «Орестея»
- 30. Утвердження ідеї індивідуалізму в трагедії Есхіла «Прометей прикутий»
- 31. Художні новаторства драматургії Софокла
- 33. Філософсько-психологічна трагедія Евріпіда
- 34. Походження комедії: значення елементів фольклорної обрядовості
- 35. Комедії Арістофана: тематика, структура, засоби комічного
- 39. Періодизація літератури Давнього Риму
- 41. Любовна елегія Катулла: ліричний герой, засоби психологізму, стиль
- 42. Література доби Августа: умови розвитку та значення державної ідеології
- 43. «Буколіки» Вергілія як зразок пасторальної поезії
- 47. Жанрове розмаїття творчості Горація
- 48. Оди Горація: ідейно-політичний зміст, стильові особливості
- 50. Основні теми поезії Горація. Втілення філософії «золотої середини»
- 51. «Скорботні елегії» Овідія: історія створення, провідні мотиви
- 52. «Наука кохання» Овідія: своєрідність жанру та засоби психологізму
- 54. Значення фольклорних та міфологічних елементів в романі Апулея «Золотий віслюк»