logo search
MINISTERSTVO_OSVITI_I_NAUKI_UKRAYiNI

13. Методика проектування

13.1. Сучасний музей - складний багатофункціональний організм. Звідси випливає необхідність колегіальності проектування відповідно з трьома основними частинами загальної програми: співробітників музею - функціональна програма, тематична і наукова змістовність експозиції; архітекторів - просторово-планувальне і функціонально-технологічне рішення; художників - образне втілення експозиції. Процес проектування зазвичай складається з таких послідовних етапів.

13.2. Перший етап: визначається авторський колектив, специфіка музею, тематична структура експозиції, наукова концепція розвитку музею на найближчий час і перспективу, орієнтовний склад і площі приміщень, розробляються варіанти містобудівного розміщення, архітектурної та художньо-образної спрямованості. Архітектор повинен враховувати не тільки архітектурну і функціональну специфіку музеїв, а й соціальні та економічні умови будівництва, вимоги потенційної аудиторії - її запити і реальні можливості. У процесі проектування відбувається або репродукування сформованих просторових стереотипів, використання традиційних рішень, або пошук об'ємно-просторової організації, заснованої на нових технологічних можливостях, авторської інтерпретації музейного процесу. Постійний прогрес науки і техніки, диференціація конкретних умов реалізації проектів призводять до виникнення пропозицій, які акцентують одну зі сторін проектування. В основі роботи має лежати комплексне вивчення колекції, динаміки зростання надходжень, складу і кількості потенційних відвідувачів, специфіки видів діяльності. Обов'язки архітектора при проектуванні сучасних музеїв не зводяться тільки до просторового закріплення положень функціональної та організаційної програми.

13.3. Другий етап: складається завдання на проектування, виконується в повному обсязі проект з архітектурної, конструктивної і технологічної частиною, включаючи кошторис та генеральне рішення оформлення експозиції. Робота грунтується на повній інформації про музейної колекції і існуючому досвіді проектування. Регламентації «Завдання» повинні бути конкретні, їх деталізація повинна забезпечити всім учасникам проектування прийняття взаємообумовлених рішень.

13.4. Третій етап: розробляється тематико-експозиційний план, робоча документація архітектурно-будівельного проекту та ескізний проект оформлення експозиції. Деталізується і уточнюється первісний задум, взаємопов'язані питання комплексної програми, включаючи технологічні, архітектурні та художні аспекти. 13.5. Четвертий етап: здійснення проекту в натурі. 13.6. Розглянуті вище загальні принципи проектування музеїв зберігають свою актуальність і при організації в історичних будівлях, трансформуючись з урахуванням їх збереження та архітектурно-художніх особливостей. Музеї-заповідники, етнографічні, під відкритим небом та історико-архітектурні, як правило, представляють комплекс будівель з дисперсним розміщенням служб в різних обсягах. Територіальна централізація музейних фондів створює необхідні передумови для оптимального використання окремих будівель і споруд у музейних цілях: створення єдиного архітектурно-художнього і (або) історико-культурного комплексу, яким можуть стати експозиція і сам будинок при організації спеціалізованого філії. Очевидні переваги при цьому наступні: знімаються технологічні обмеження по розміщенню фондосховищ, майстерень і лабораторій, які централізовано обслуговують мережу філій; експозиція філії (кількість експонатів, їх характер, дотримання умов зберігання і експонування) вибирається відповідно до наявної площею, просторовим і планувальним рішенням використовуваного пам'ятки; виключається характерна для музею проблема зростання експонатів. Музеєфікація пам'яток історії та архітектури - одне з найважливіших напрямів у збереженні культурної спадщини.