Мовна пара перекладу: російська – українська

Архітектурно-планувальні особливості

Головними елементами панорам (діорам) є: зал, живописне полотно, об'ємний предметний план, оглядовий майданчик, парасолька-рефлектор, освітлення.

Панорамний (діорамної) зал. Основна схема панорамного залу в плані - традиційний коло чи багатокутник, діорамної залу - півколо або половина багатокутника (іноді половина еліпса).Розмір залу визначається розмірами мальовничого полотна, оглядового майданчика, захолстового простору, глибиною предметного плану, пропускною спроможністю, схемою руху відвідувачів і наявністю підсобного приміщення.Діаметр панорамного залу від 18 до 42 м, діорамної - від 7 до 20 м. Збільшення діаметра залу тягне за собою збільшення розмірів оглядового майданчика і, отже, пропускну здатність. При цьому відстань між глядачами і полотном, яке визначається найкращими умовами видимості (12 - 14 м), не змінюється.Висота залу і його радіус визначаються висотою мальовничої картини. Від співвідношення між радіусом залу і висотою картини залежать умови видимості. При видаленні глядача від картини на відстань L, рівне висоті H, або відношення 3:4, досягаються найкращі умови видимості.У діорамі відстань спостереження можна регулювати за допомогою огорожі.

Живописне полотно. Панорамність зображення і ефект участі в значній мірі визначаються розмірами мальовничого полотна.Порівняння розмірів мальовничого полотна наведено в табл. 13.

Введіть текст або адресу веб-сайту чи перекладіть документ

Скасувати

Прослухати

Читати фонетично

Таблиця 13

Предметний план лімітує об'ємні предмети. Як правило, він складається з рельєфного макета місцевості з розташованими на ньому будівлями, начинням, зброєю і манекенами у натуральну величину або у відповідному перспективному зменшенні. При його виконанні повинна дотримуватися міра умовності та реальності. Його не можна перевантажувати зайвими деталями - наносити треба лише характерні атрибути обстановки і місцевості, що знаходять своє продовження на мальовничому полотні. Деякі обсяги розміщуються на предметному плані так, що одна частина їх передається в натурі, а інша зображується на полотні. Закономірність видимості, по В.Л. Петропавлівського, ілюструє рис.

17. Глядач знаходиться на оглядовому майданчику С і рельєф місцевості СБ предметного плану підводиться від нього до панорамної картини. У силу законів перспективи і психологічного прагнення людини представити землю горизонтальній, рельєф місцевості буде здаватися йому не піднесеним, а горизонтальним, а предмет АБ на рельєфі - більше цієї величини і набагато більш віддаленим від нього А1Б1. При зниженні рельєфу місцевості предметного плану в сторону до панорамної картини ділянку СД також буде здаватися горизонтальним, проте відносно висоти предмета АТ буде спостерігатися зворотне явище: він буде здаватися ближче і менше А2Д2.

Оглядовий майданчик. Рівень майданчика повинен відповідати висоті горизонту живописної картини за вирахуванням середнього зросту людини (154 см). При цьому зображення горбистій місцевості на картині тягне за собою підвищення рівня оглядового майданчика. Діаметр майданчика і його висота залежать від розмірів картини. При звичайній висоті полотна 15 м майданчик має 14 м у діаметрі і розташовується на висоті 4 - 5 м від нижньої кромки полотна. Вхід і вихід на оглядовий майданчик робляться на відстані 6 - 8 м від огорожі. Бажано їх розділяти, щоб потоки входять і виходять відвідувачів не перетиналися. Для зручності огляду на майданчику можуть бути 1 - 3 рівня з перевищенням верхньої над нижнім в 60 см. Розміри оглядового майданчика повинні дозволяти перебувати на ній, не заважаючи один одному, розрахункового числа відвідувачів. Перед входом на майданчик бажана зона очікування.

Парасолька-рефлектор. Над оглядовим майданчиком підвішується парасолька-рефлектор, який приховує від глядача джерела світла, верхній край полотна і створює затемнення в зоні спостереження. Контрастність освітлення між картиною і місцем розташування глядача посилює ілюзію панорамності. Парасолька-рефлектор - просторова конструкція, обтягнута зсередини, з боку парасольки, темним матеріалом і зовні, з боку рефлектора, - білим, здатна опускатися і підніматися для регулювання освітлення та прибирання пилу. У деяких панорамах застосовується жорстке кріплення. В окремих випадках для посилення відбитого світла нижній пояс обтягується фольгою вище світильників, розташованих по карнизу парасольки-рефлектора. Простір над парасолькою-рефлектором використовується для заміни світильників, і його обсяг бажано звести до мінімуму. Освітлення. Сприйняття панорамно-діорамної живопису визначається умовами її освітлення і видимості. Необхідно освітлення, при якому можна не тільки розрізняти деталі на картині і предметному плані, а й сприймати їх кольорову гаму. Потрібно уникати відблисків, тіней і сліпучого світла. Цим вимогам найкраще задовольняє розсіяне освітлення. Природне світло, поєднаний зі штучним, або тільки штучний, відбиваючись від поверхні рефлектора, розсіюється по картині і предметного плану. Парасолька, поєднаний з рефлектором, затемнює оглядовий майданчик і створює контраст освітленості для ілюзії реального простору. При порівняно невеликій освітленості мальовнича картина з предметним планом представляється залитої світлом, як в натурі. Колірна температура світла, що падає на полотно, рекомендується 3500 - 4000 К при спектральному складі, близькому до природного, що досягається застосуванням змішаної системи освітлення люмінесцентними лампами та лампами розжарювання. Для загальної освітленості залу рекомендуються дифузні світильники з люмінесцентними лампами білого світла, а також дзеркальні лампи розжарювання, що працюють при фіксованому режимі. Для акцентування окремих місць на картині або предметному плані необхідна театральна апаратура з линзовой оптикою. У діорамі застосовуються светогасітелі, що регулюють силу світла у відповідності з програмою. Рекомендований рівень освітленості: у верхній частині полотна - 400 лк, у нижній - 200 лк, предметного плану ближче до оглядового майданчику - 50 лк. Ступінь освітленості коректується відповідно до задуму художника регульованими світильниками на парасолі-рефлекторі. Орієнтовний склад та площі приміщень будівель панорам наведено в табл. 14.

Таблиця 14

Рис. 1. Склад і взаємозв'язок приміщень музею Вхідна група: 1 - головний вхід, 2 - вестибюль, 3 - гардероб; 4 - каса; 5 - кіоск; 6 - чергові екскурсоводи; 7 - буфет, 8 - пост охорони; 9 - кімната для куріння та санвузли. Адміністративні, робочі та обслуговуючі приміщення: 10 - кабінет директора; 11 - приймальня секретаря; 12 - кабінет заступника директора, 13 - канцелярія та бухгалтерія; 14 - кімната персоналу; 15 - масовий відділ; 16 - гурткова; 17 - кабінети для наукових співробітників; 18 - бібліотека; 19 - кінолекційна зал; 20 - виставковий зал. Експозиція: 21 - вступний зал, 22 - 24 - постійна експозиція; 25 - відкриті експозиційні майданчики. Фондосховища: 26 - приймальня експонатів; 27 - ізолятор; 28 - дезінфекційна камера; 29 - зберігання матеріалів, 30 - зберігання обладнання; 31 - робоча кімната з каталогами, 32 - науковий архів, 33 - 34 - кабінети завідувача фондами і співробітників, 35 - 43 - сховища за видами експонатів. Лабораторії та майстерні: 44 - столярна; 45 - слюсарна; 46 - фотолабораторія; 47 - макетна і модельна; 48 - художня майстерня; 49 - реставраційна майстерня, 50 - 51 - інші майстерні в залежності від профілю музею; 52 - службовий вхід.

Рис. 2. Рекомендований ступінь взаємозв'язку приміщень ● максимальний ступінь зв'язку, приміщення повинні бути зближені; ○ мінімальна ступінь зв'язку, приміщення повинні бути роз'єднані

Рис. 3. Склад і взаємозв'язок приміщень фондосховищ 1 - підйом; 2 - розвантажувальний майданчик; 3 - приймальня експонатів, 4 - контроль; 5 - зберігання обладнання; 6 - зберігання матеріалів; 7 - ізолятор; 8 - дезінфекційна камера; 9 - робоча кімната з каталогами; 10 - науковий архів, 11 - 12 - кабінети завідувача фондами і співробітників; 13 - сховища за видами експонатів; 14 - службовий вхід, 15 - в експозицію; 16 - у лабораторію і майстерні

Рис. 4. Принйипи організації порстору

Рис. 5. Організація експозиції а - організація експозиції згідно зі сценарієм: 1 - пролог; 2 - зав'язка, 3 - кульмінація; 4 - розвиток; 5 - фінал; б - просторова організація експозиції в різних рівнях відповідно до тематичної структурою

Рис. 6. Організація експозиції а - для легкості візуальної орієнтації відвідувачів входи в основні експозиційні відділи видно з вестибюля; б - створення різноманітних просторів полегшує огляд експозиції

Рис. 7. Организація экспозиції

а - организацІя маршрута огляду основана на виявленні фокусних точок для ведущих экспонатів; б - включення в маршрут огляду зон відпочинку

Рис. 8. Прийоми організації експозиції а - розміщення експозицій з різним ступенем деталізації в одному залі, б - розміщення експозицій у кратному та розширеному варіантах в суміжних залах; в - побудова одного типу експозиції та використання фондів, бібліотеки та довідкового апарату замість деталізованого варіанта експозиції: 1 - відкрите зберігання фондів; 2 - бібліографія; 3 - довідкова бібліотека, 4 - зберігач

Рис. 9. Перспективні схеми розширення будівлі музею а - використання модульної системи; б - приєднання нових корпусів; в - лінійне розширення; г - планувальні структури, що допускають органічне розширення; д - створення системи будівель

Рис. 10. Розширення музею

а – внутрішне планування; б - ріст объемно-планувальної структурибудівлі; в – відкриття філіалаів

Рис. 11. Развитие во времени и пространстве художественного музея

Рис. 12. Проект картинної галереї, забезпечуючої разширення будівлі по вертикалі

Рис. 13. Освітлення експозиції

Введіть текст або адресу веб-сайту чи перекладіть документ

Скасувати

Прослухати

Ris. 13. Osveshchenie ekspozitsii a - verhnyee perimetralʹnoe osveshchenie ekspozitsii; b - osveshchenie verhnim svetom cherez zashchitnye fonari. Intensivnostʹ sveta, padayushchego kontsentricheskimi krugami, umenʹshaet·sya ot tsentra; v - rassyeyannyĭ svet ot vertikalʹnyh ploskostyeĭ glubokogo fonarya; g - otkrytaya struktura s izmenyaemymi urovnyami, dopuskayushchaya yestestvennoe bokovoe osveshchenie