5.Архітектурно-планувальне рішення

Кожному типу громадської споруди притаманні свої просторові схеми взаємозвۥязків приміщень, Але в загальному вигляді основу композиції плану повинно складати ядро та структурні вузли (вестибюльна группа, вертикальні та горизонтальні комунікації), навколо яких групуються другорядні елементи – приміщення певного функціонального призначення. В Київському культурному центрі «Музей Києва», який є досить видною громадською спорудою при великій кількості різноманітних за призначенням функцій, приміщення групуються, утворюючи горизонтальні та вертикальні зони.

Незважаючи на велике різноманіття громадських будівель, їх обۥємно-планувальна організація зводиться до кількох типів схем: чарункової, анфіладної, зальної, павільйонної та змішаної. В данному випадку Культурний центр як комплекс має змішану схему, бо застосовано вісьовно-чарункову схему (вона застосовується, коли основний функціональний процесс проходить у невеликих приблизно однакових приміщеннях, які групуються навколо коридора). В одних випадках Простір зальних приміщень вирішується в одому випадку без проміжних колон, в інших – розбивається рядом колон з кроком 7,5 м.

В будь-яких громадських спорудах незалежно від їх призначення можна виділити загальні для всіх обۥємно-планувальні вузли: вестибюль, центральні сходи, гардероб, с/в. Крім цього звۥязки між окремими приміщеннями здійснюються за допомогою горизонтальних та вертикальних комунікацій (коридорів, сходів, ліфтів), розміщення та розміри яких залежать від функціонального призначення цієї споруди, його композиційної побудови, санітарних та протипожежних вимог.

В основу планувального рішення Культурного центру «Музей міста» покладено ядро, яке сполучає різні за призначенням зони. Горизонтальна вісь це сполучення блоків. Композиція плану складається з трох обۥємів розташованих вієроподібно один до одного. До автостоянки передбачені також зручні та безпечні для пішоходів під’їзди. Функціонально споруда ділиться на адміністративно-обслуговуючу та виставкову частини споруди. Бічним західним фасадом «Музей міста» розгорнутий до міської магістралі – вул.. Володимирський узвіз, центральний же вхід Культурного центру знаходиться на південному боці, виходячи на схили Дніпра, центральний вхід розташований зі сторони Арки Дружби народів споруди, з внутрішнього двору Державної Філармонії та володимитського узвозу розташовані службові та технічні підїзди. В проектованому Культурному центрі є п»ять входів: один центральний зі сторони Арки Дружби народів також звідси є другорядний вхід через дах першого поверху, виходить на прогулянкову терасу, також звідси є вхід до вестибюлю, два бічних на третьому та четвертому поверхах(на нижній терасі).Підїзди для службових автомобілів, великогабаритних автомобілів знаходяться зі сторони внутрішноьо двору Державної філармонії та Володимирського узвозу. Музей міста має планування, яке вирішене на основі формування вузла мистецьких закладів (Філармонія, Медіа-центр, Український дім) з центральним єдиним зовнішнім простором та входом у вестибюлі культурного комплексу.

Увійшовши, відвідувачі потрапляють у хол( вестибюль) з сходами та ліфтом. На першому поверсі розташовані вістебюль, в який відвідувач потрапляе через головний вхід, одразу біля головного входу під сходами розташовані приміщення охорони, каси, гардероб, магазин сувенірів та книг, сан.вузол – ці приміщення розташовані дуже зручно для відвідувачів. Ядром споруди є пандус,що спускаеться спіраллю до четвертого поверху, він знаходиться в центрі будівлі і навколо нього розташовані всі приміщення.

Для зручності перебування відвідувачів у приміщеннях споруди та з метою дотримання усіх протипожежних норм, важливо вірно розташувати горизонтальні та вертикальні комунікації. Вони нерозривно повۥязані з загальною планувальною та просторовою структурою обۥєкту. В цілому вся система комунікацій грає найважливішу роль в споруді – вона є одніим з засобів організації функціонального процесу, має велике архітектурно-художнє значення та слугує шляхами евакуації відвідувачів.

Коридори: горизонтальні комунікації, які сполучають різні приміщення. В деяких місцях щоб освітити коридор передбачаються склянні, або з матового скла, або склоблочні перегородки. Ширина коридорів розраховується з урахуванням інтенсивності людських потоків, для основних коридорів становить не менше 2 м, для другорядних – не менше 1,5 м.

Оздоблення фасаду вирішено з традиційних та сучасних матеріалів. Стіни будівлі вирішенні з термоскла з подвійним склопакетом, що надає просторовості внутрішнім приміщенням споруди.

В наш час роль музеїв змінилась – вони перестали бути центрами інформаційно-виховного середовища суспільства: є інші форми отримання інформації – Інтернет, газети-журнали; з»явилися також індивідуальні джерела інформації – родинні та корпоративні бібліотеки (хоча в Україні цей процес в силу об»активних причин певною мірою гальмується).

Проектування Київського культурного центру «Музей міста» як постійно діючий науково-просвітницький та культурний центр для всіх верст населення. В Культурному центрі передбачені місця як для наукової роботи, так і для відпочинку. В в виставкових залах планується ряд рекреаційних зон, облаштованих зручними меблями, фіто- і водо композиціями, озелененням. До послуг відвідувачів картинні галереї, зали для перегляду відеоматеріалів(для цоього може бути використан конференц зал), бібліотека. Також на з-ому поверсі є кафе, де можна швидко і смачно поїсти, випити кави, поспілкуватись з колегами. Цифрове зберігання інформації дає необмежений доступ до архівів бібліотеки. Кожен поверх має вихід на відкриту озеленену терасу для прогулянок.

Проект будівництва музею історії Києва, розроблений з урахуванням норм та правил, що діють в Україні. Проектування індивідуальне, згідно з завданням до проектування. Проект музею є актуальним для міста Києва.

Як вже вище згадувалось,будівля має пандусну систему. Центральною частиною будівлі є атріум, навколо якого по спіралі спускається пандус, якиє символом спуску в історію, адже експозиція починаеться на першому поверсі і поступово спускається в низ, занурюючись в історію, починаючи з сьогодення і закінчуючи Київською русю на четвертому поверсі. Також в середині атріуму є два великих ліфти, розраховані на інвалідів, на кожен поверх відвідувач може потрапити на ліфті.

Генеральний план

Ділянка знаходиться в центральній частині м. Києва між вулицями Володимирський узвіз і Набережне шосе, на схилах Дніпра.

З півночі ділянка обмежена існуючою забудовою (філармонія). На півночі - відкрита візуальна траса на схили та Дніпро.

Головний вхід запроектовано з сторони Арки Дружби народів, навпроти репетиційного залу філармонії. Технічний під’їзд та службовий вхід передбачені нижче по Володимирському узвозу .

Генеральним планом забудови передбачено гармонійне поєднання архітектурної форми, та існуючого рельєфу, таким чином, що музей стає природною частиною схилу, та архітектурною окрасою міста. Вікна музею максимально орієнтовані на краєвиди Києва, так що відвідувачі можуть не тільки заглибитися в історію міста, а й насолодитися сучасною панорамою.

Сучасний стан території – задовільний, однак вона потребує благоустрою, укріплення схилу, улаштування підпірних стін і т.д. Також проект музею передбачає реставрацію старих сходів та колони Магдебургського права, які мають стати значним довершенням архітектури музею.

Проект розроблено відповідно до діючих норм та правил протипожежної безпеки, передбачені необхідні під‘їзди для пожежних машин, та шляхи евакуації людей.

Це один з найпривабливіших для туристів районів Києва. Це місце вибрано через його історичну значущість, зручне розташування відносно центру міста і історичних пам"яток, близьке розташування станцій метро Арсенальна та Майдан Незалежності, досить зручні транспортні під"їзди; також ділянку оточують Європейська площа, Маріїнський парк,вниз по Володимирському узвозі знаходиться Почтова площа, Дніпровська набережна.

Хоча запроектований музей має значні габаритні розміри, через особливості рельєфу, забудови та просторово-композиційного рішення самого об"єму, він не перекриває вид на такі важливі об"єкти як Арка дружби народів… Таким чином сучасна архітектурна форма не сперечається з історичною забудовою, хоча і знаходиться в її оточенні.

Музей має орієнтацію на вулиці:Головний, центральний вхід виходить на оглядовий майданчи арки Дружби народів, технічні та службові підїзди виходять до Володимирського узвозу, також два допоміжні виходи для відвідувачів виходять в парк на схили під Маріїнським парком, вони можуть слугати як євакуажійні виходи, вхід для персоналу знаходиться на першому поверсі, виходить до арки Дружби народів. Архітектурне рішення будівлі складае тирасси з озелененням. На терассу першого поверху можна потрапити чере сходи, які ведуть через дах першого поверху, через ці сходи можна потрапии в вістебюль, цей вхід можна вважати другим центральним входом. З кожного поверху є вихід на озеленену терассу для відпочинку та прогулянок. Кожна терасса з»єднана між собою сходами. Терасса першого поверху має два виходи до оглядового майданчика: один службовий, другий для відвідувачів.

1-й поерх.

На першому поверсі розташований вістебюлю, каси, гардероб, магазин сувенірів та книжок, сан.вузол, виставкова зала для тимчасових виставок та адміністративна частина, яка має свій окремий вхід: вестибюль для персоналу, приміщення для персоналу, кабінет директора, заступника директора, секрета, бухгалтерія, коцелярія; приміщення для прийому та зберігання експонатів. Адміністративна частина поверху відокремлена від зони експозиції, на якій перебувають відвідувачі. Під сходами центрального входу знаходяться технічні приміщення. Поверх має вихід на озеленену терассу для прогулянок. Весь головний фасад зроблен зі скла, тому з поверху відкриваеться чудовий краєвид на схили Дніпра. Зі сторони володимирського узвозу є технічний вхід, розрахований на завезення експонатів, підїзду крупно габаритних автомобілів. Біля технічного підїзду знаходяться приміщення прийому та зберігання експонатів.

Експлікація приміщень 1-го поверху:

1.Головній вхід

2.Вестибюль , 794

3.Пандус 460

4.Ліфт

5.Виставкова зала 334

6.Приміщення охорони 15 18.Приміщення для персоналу 112

7.Каси 12 19.Коридор

8.Гардероб 60 20.Приміщення прийому експонатів 55

9.Магазин сувенірів, книг…40 21.Службовий вхід

10.Сан.вузол 30 22.службовий вхід

11.Кімната чергових екскурсоводів 50 23.Тераса для прогулянок 1395

12.Службовий вестибюль 85 24.Приміщення зберігання експонатів 55

13.Кабінет секретаря, 30

14.кабінет директора 25

15.Бухгалтерія, концилярія 30

16.Кабінет заступника директора 25

17.Підсобне приміщення 21

Другий поверх.

Більшу частину поверху займає виставкова зала. На цьому поверсі планується розташувати експозицію присвячену історії Київа періоду СССР та новітнього часу. Також на поверсі розташовані фонди для зберігання експонатів, макетна, реставраційна, столярна та слюсарна майстерні, кмера зберігання експонатів, сан вузол, вихід на терассу.

Експлікація приміщень 2-го поверху:

1.Зал для експозицій та вставок 2086

2.Пандус 460

3.Ліфт

4.Вихід н терасу

5.Адміністративне приміщення 115

6.Підсобне приміщення 28

7.Сан.вузол 30

8.Фонди зберігання експонатів

9.Макетна та модельна майстерня 48

10.Столярна майстерня 20

11.Слесарня 20

12. Реставраційна майстерня 60

13. камера зберігання експонатів 90

Третій поверх.

На третьому поверсі розташований виставковий зал періоду Російської Імперії та Речі Посполити. Виставкова зала займає центральну частину поверху. Також на поверсі розташованп бібліотека (читальний зал та книгосховище) 930 метрів квадратних, коференц зал на сто осіб. В частині де розташовані коференц зал та бібліотека є додатковий вихід, який може служити як евакуаційний. В протилежному крилі поверху розташовані кафе. Приміщення кафе мають свій службовий вихід, він розрахований на під’їзд великогабаритних автомобілів для ввезення продуктів та вивезення сміття. Також кафе має свій вихід на терассу для літнього майданчика для столиків, ця терасса є окремою від основної прогулянкової терасси і зєднананеевликим місточком.

Експлікація приміщень 3-го поверху:

1.Виставковий зал 1800

2.Пандус 460

3.Ліфт

4.Біблиотека (читальний зал, книгосховище) 930

5.конференц зал 315

6.Евакуаційний вихід

7. Кафе 230

8.Зона для столиків кафе 430

9.Сан.вузол 30

10.Науково-дослідницький відділ 77

11.Науково-методичній відділ 65

12.Кабінет завідувача фондами

Четвертий поверх.

На четвертому поверсі знаходиться найбільша за площею виставкова зала, в якій представлена експозиція пресвячена періоду Великого Князівства Литовського та Київської Русі. На цьому поверсі розташовані приміщення для різноманітних мистецьких студій та майстерень, редакційний відділ, архів та фонди зберігання експонатів. Поверх має два ввиходи на вулицю.

Експлікація приміщень 4-го поверху:

1.Висьавковий зал 3056

2.Пандус 460

3.Ліфт

4.Приміщення для студій 900

5.Сан.вузол 30

6. Фонди зберігання експонатів 700

7.Редакційний відділ 125

8. Архів 115

9. Сан.вузол 30

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

1. Орієнтовна площа земельної ділянки - 1,04 га

2. Площа забудови - 6724.4 м2

3. Площа 1-го поверху - 3060.6 м2

4. Площа 2-го поверху - 4585 м2

5. Площа 3-го поверху - 5764.26 м2

6. Площа 4-го поверху - 6724.4 м2

7. Площа озеленення - по узгодженню

8. Поверховість - максимальна кількість поверхів - 4

Концепція проекту

Споруда музею буде розташована між Володимирським узвозом, та набережним шосе, коло філармонії, арки Дружби Народів, на колоною Магдебургського права.

Таке розташування, для музею, є вдалим, тому що знаходиться в історичному районі Києва, на перетині туристичних маршрутів, та традиційних маршрутів прогулянок киян та гостей міста.

Основною ідеєю проекту є гармонійно вписати будівлю в навколишнє середовище. Доповнити та організувати панораму міста відповідно головним архітектурним осям. А також орієнтація музею на краєвиди, таким чином щоб зробити їх невід’ємною частиною експозиції. Фасад орієнтованій на краєвиди, схили Дніпра, повністю зроблений з скла, що дає змогу відвідувачеві насолоджуватись касою Киева, а також забезпечує велику кількість денного світла в виставкових залах. В головному фасаді скло розтшоване під нахилом, що ніби заливае приміщення світлом. В інтересі майже не має капітальних гухих перегородок та стін, що дає змогу світлу розтікатися по приміщенням.

Архітектура будівлі має форму терас, що ніби сходинками,які спускаються до Дніпра. Терасси озеленені. Відвідувач має змогу вийти н атерассу з кожного поверху та прогулятись по затишним алеям серед зелених насаджень. Таке архітектурне рішення покликане зберегти якомога більше зеленіх насаджень та вписати будівлю в існуючий ландшафт, доповнюючи його, прикрашаючи. Таке рішення також е дуже екологічним. Таке рішення деже актуальне для великих міст, які страждають на парниковий єфект та перегрівання, зелені насадження на дахах зменшують температур уна зовні та в середені примішення, також вони вбирають в себе вологу, тим самим зменшуючи дощові потокина вулицях міста, можливість зсувів грунту. Рослини зменшують викиди вуглекислого газу та шменшують шум великого міста. Кім того великі міта, і Київ так само, все більше забудовується хмарочосами, ріними житловми будівлями, залишаючи все менше місця для природи. Зелені дахи вирішують велику кількість проблем великого мегаполісу починаючи з естетичних та закінчуючи екологічними. В плані будівля ніби повторює лінії природного ландшафту, плавно спускаючись по Дніпровським схилам.

Одинин з основних задумів є пандус, який є спіраллю всієї будівлі. Він є символов «спуску в історію». Проходячи по пандусу, відвідувач спускається, «занурюється», в історію Києва. Кожен повер відведений під окремий період історії Києва: експозиція історії починається з 2-го поверху, на якому представлена експозиція історії Києва періоду СССР та Новітній час, на 3-му поверсі представлена експозиція періоду Російської Імперії та Річ Посполити, 4-й поверх представляе експозицію періоду Великого Князівства Литовського та Київської Русі. Виставкові зали, службові технічні, адміністративні приміщення розбиті в функціональній зручності і доступності.

Має гнучкість цільового призначення приміщень, які застосовані не постійній експозиціі.

Головна ідея побудувати споруду в якій зберігаються експонати в належних умовах, відродити культурниу спадщину, щоб передати дух історії нашого міста.

ОСНОВИ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

В наш час роль музеїв змінилась – вони перестали бути центрами інформаційно-виховного середовища суспільства: є інші форми отримання інформації – Інтернет, газети-журнали; з»явилися також індивідуальні джерела інформації – родинні та корпоративні бібліотеки (хоча в Україні цей процес в силу об»активних причин певною мірою гальмується).

Проектування Культурного центру «Музей міста» не тільки для надання та обслуговування глядацьких потреб, а й як постійно діючий науково-просвітницький та культурний центр для істориків, зацікавлених читачів. В Музеї міста передбачені місця як для наукової роботи, так і для відпочинку. В виставковій зоні планується ряд рекреаційних зон, облаштованих зручними меблями, фіто- і водокомпозиціями. До послуг читачів картинна галерея, зали для перегляду відеоматеріалів. Також на 3-ому поверсі є арт-кафе, де можна швидко і смачно поїсти, випити кави, поспілкуватись з колегами. В зв’язку з невпинним розвитком новітніх технологій передбачено ряд приміщень для перспективної реалізації цих вимог. Цифрове зберігання інформації дає необмежений доступ до архівів музею. Передбачені широкі можливості для ксерокопіювання і сканування необхідних для відвідувача матеріалів. Згідно із сказаним, за думкою автора проекту, культурний центр «музей міста» повинен всебічньо реалізувати ідеалізовану модель «форуму ідей»…

На допомогу автора прийшла архітектурна наука, яку активно використав в проекті дипломант. Так за теорією кандидата архітектури Г.Ушакова «просторова структура архітектурного об’єкта існує невід’ємно від його морфології, тому може бути виділена та представлена у формалізованому чи напів-формалізованому вигляді». Певні його наукові розробки знайшли відображення в розробціКультурного центру «Музею міста», що значно покращало загальне рішення проекту. Тоді елементи архітектурної маси (зовнішні та внутрішні огородження) умовно приймаються як умовні оболонки просторових форм.

Далі наводяться позиції наукової концепції Г.Ушакова: «Для аналізу просторової структури суттєво лише визначити, де саме (між якими просторовими одиницями) існують візуальні та предметні зв’язки, які можливі завдяки відповідним пропускним властивостям певних ділянок оболонок.» За його думкою при напівформалізованому аналізі розміри, конфігурація та взаєморозташування просторових одиниць залишається, а огородження сприймаються як оболонки умовної товщини певних уніфікованих типів проникності. Протягом історичного розвитку просторові структури будівель урізноманітнюються та ускладнюються, поступово формуючи сучасну систему організацію простору, яка побудована на:

1. ПІДВИЩЕННІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ ВІД КОНСТРУКТИВНОЇ СИСТЕМИ. За думкою Г.Ушакова ця тенденція розвивається досить давно, нарощуючи оберти. Взаємна незалежність елементів огородження приміщень та несучої системи дозволяє зменшити вагомість конструктивного простороутворюючого фактора. При цьому виграють у вагомості інші фактори: функціональний та естетичний. Відносна свобода від несучої конструкції підвищує ефективність проектування самої просторової структури будівлі, але у інтер’єрі конструктивні елементи зараз відіграють чи не головну акцентну роль, можуть забезпечувати регулярну структуризацію великого простору, утворюючи чарункові ряди. При цьому форма самих конструктивних елементів трансформується від функціонально-необхідної до естетизованої.

2. СТИЛЬОВІЙ УНІВЕРСАЛІЗАЦІЇ (за Г.Ушаковим – «стильовій глобалізації») – що є явищем наслідку світової культурної й економічної інтеграції, триває стильовий відбір форм, що розповсюджуються незалежно від політичних границь та окремих національних культур. Не останню роль у цьому грають світові архітектурні конкурси та засоби масової інформації. Наприклад, один із домінуючих стильових напрямків світової архітектури – геометризований конструктивізм на засадах високих технологій. За спрощеними формами об’ємів ховається, або, навпаки, демонструється, складна каркасна несуча конструкція.

3. ПІДВИЩЕННІ ЗМІННОСТІ. Аналіз множини історичних і сучасних архітектурних пам’ятників дозволяє простежити постійне прагнення людства (відповідно рівня науково-технічного розвитку) “спроеціювати” свою свідомість у навколишнє середовище. І тому саме структура свідомості людини, якій властива постійна динаміка елементів і інформаційно-образна насиченість, має стати зразком для формування сучасних і майбутніх просторових систем. Здатність просторової одиниці до змін дозволяє економити простір у часі й забезпечувати велику кількість функцій. Це можливо завдяки трансформації огороджень та “згортанню” знарядь діяльності. Змінність архітектурного простору передбачає, перш за все, зміну габаритів, конфігурації, кольору, освітлення та проекційних зображень огороджуючих поверхонь. За здатністю до змін архітектурно-просторові структури можна розподілити на періодично-змінні (вже досить розпрацьовані) та безперервно-змінні (зараз на стадії становлення).

4. ВІДКРИТТІ КОМУНІКАЦІЙ В МІСЬКИЙ ПРОСТІР. Комунікативні просторові елементи (коридори, сходи, пандуси, ліфти та ескалатори), що раніше часто “зачинялись” в ізольовані блоки, зараз, зберігаючи свої функції, відкриваються у рекреаційний простір. Так збагачується просторова організація та забезпечується візуальне сприйняття значної частини будівлі під час руху. Це полегшує орієнтацію у складному комплексі та сприяє психологічному комфорту, створюючи різноманітні враження від різних ракурсів. Так ліфт отримав прозорі стінки, коридор перетворився на місток у повітрі і т. п. Яскравий приклад – будинок кінотеатру Cinedom в Кёльні: 14 залів виходять до багаторівневого атріуму, простір якого перетинають ескалатори у різних напрямках.

5. ПЕРЕТВОРЕННІ ЗОВНІШНЬОГО ПРОСТОРУ НА ВНУТРІШНІЙ КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОСТІР ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД. Властива сучасним архітекторам захопленість конструюванням призвела до формування стилістики, образність якої забезпечується оригінальною конструкцією, що перекриває атріум або пасаж. Так сформувались характерні для останніх років об’ємно-просторові схеми громадських комплексів. Одна з найбільш виразних схем – формування багатофункціонального комплексу навколо площі, яка перетворюється на атріум, що здійснюється за допомогою легкого прозорого покриття. Характерно, що таке покриття є лише верхнім огородженням і внутрішній простір безпосередньо відкривається до кількох вулиць, які підходять до комплексу. Конструкція покриття, що часто виконується із застосуванням вантових ферм, просторових структур та тентових елементів, забезпечує композиційну єдність та виразність всього комплексу. Ця схема була вдало застосована при будівництві Цетра Sony на Потсдамській площі в Берліні, який був відкритий у 2000 році (архітектори: Helmut Yahn, Murphy Yahn). Також згадаємо проект розвитку Мюнхенського аеропорту, відкриття якого заплановане на 2003 рік. Тут покриття центральної площі стоїть на власних опорах над кількома окремими спорудами, організуючи просторове ядро комплексу. Інша прогресивна схема передбачає перетворення екстер’єрного простору фрагмента вулиці на інтер’єрний простір пасажу шляхом перекриття цієї вулиці, організації галерей та переходів на різних рівнях між протилежними будинками. Дві торцеві сторони такого пасажу залишаються відкритими. Перекриття відразу кількох вулиць та площ між ними, як відомо, утворює мол та дозволяє перетворити традиційний квартал на складну сучасну просторову структуру із збереженням історичної забудови.

6. НЕРЕГУЛЯРНА ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ. Йдеться про опанування функціональних та естетичних можливостей нерегулярного формоутворення. Це не просто відмова від прямого кута на користь довільного та відмова від плоскої поверхні на користь криволінійної. Важливо, що використання нерегулярних форм внутрішніх та зовнішніх огороджень зумовлює також формування нерегулярних просторових структур, для яких характерне вже не таке чітке розмежування будівлі на окремі функціонально-просторові чарунки. Нерегулярна просторова структура, принципи якої відповідають природному середовищу (ліс, печера), спонукає людину до більш різноманітної поведінки, адже пропонується багатоваріантність руху та значна кількість різноманітних ракурсів спостереження оточення. А більш творча і різноманітна поведінка зумовлює, в свою чергу, більш вільне і творче мислення. Також сприяє посиленню природних якостей інтер’єру активне використання у сучасних громадських будівлях внутрішнього озеленення, басейнів і фонтанів.

Серед інших функціонально-композиційних принципів, застосованих при проектуванні Медіа-центру варті уваги наступні:

• принцип підвищення інформативності архітектурного середовища;

• принцип переходу від чіткого розмежування функціонально-просторових зон у окремих приміщеннях до взаємопроникнення в певні функціонально-просторові зони;

• принцип інтеграції комунікативних та рекреаційних просторів закладів громадського обслуговування.

За думкою Г.Ушакова на сьогодення ряд тенденцій розвинулись настільки, що сформували відповідні концептуальні принципи, які здатні бути носіями основної художньої виразності та ідейної змістовності будівлі:

ПРИНЦИП ДЕМАТЕРІАЛІЗАЦІЇ ПРОСТОРОВИХ КОРДОНІВ. Зараз досить складно уявити сучасну будівлю без хоча б фрагментарних суцільно-скляних поверхонь. Новітні технології монтажу подібних конструкцій дозволили мінімізувати рамні елементи, що візуально майже знищує стіну, яка все ж продовжує виконувати функції кліматичного бар’єра. “Дематеріалізуються” не лише зовнішні стіни, але й внутрішні огородження і верхні покриття атріумів.

ПРИНЦИП ІЛЮЗОРНОСТІ. Різноманітні образні враження можуть виникати при спогляданні тієї самої просторової структури, геометричне положення огороджуючих елементів якої залишається незмінним, якщо будуть по-різному використовуватись такі засоби ілюзійного простороутворення, як: дзеркальні поверхні, суперграфіка, динамічне забарвлене освітлення та точкові “заховані” світильники, проекції зображень на огороджуючі поверхні та ін.

ПРИНЦИП БЕЗКІНЧЕННОСТІ ПРОСТОРУ. Це альтернатива традиційному суміжному розташуванню просторових одиниць. Крім ефективного кліматичного буфера та виразного художнього прийому, утворюється просторова структура, що характеризується значно більшою варіантністю візуально-предметних зв’язків. Відомі приклади створення легкої оболонки навколо історичної споруди та організації окремого приміщення скульптурної конфігурації всередині атріуму. Але найбільш перспективним напрямком, можливо, є формування комбінованих структур. Наприклад, фрагменти, що організовані за принципом “Простір у просторі” між собою з’єднуються як суміжні елементи.

РОЗДІЛ 3. ІНЖЕНЕРНО-КОНСТРУКТИВНЕ

ВИРІШЕННЯ ПРОЕКТУ.

1.БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ.

КонструктивнА СХЕМА СПОРУДИ. Конструктивна схема будівлі – каркасно-стінова. Стіни наземної частини внутрішнього щілєпобібного простору виконані з монолітного залізобетону у поєднанні з зовнішньою каркасною системою. Перекриття плоскої частини також виконано із «живого» залізобетону.

Зовнішнє огородження – двокамерний склопакет.

Перекриття – збірно-монолітне залізобетонне.

Покриття – кровля, профільований настил по металевих балках, утеплювач, пароізоляція, підшивна стеля.

Підлога – наливні підлоги, стійка до стирання декоративна плитка.

Двірні отвори – дерев’яні щитові полотна, скляні.

Внутрішнє оздоблення – штукатурка, пофарбування.

Фундамент. Будинок запроектований на фундаменті з монолітної залізобетонної плити, через великий тиск грунтових вод.

Каркасна, шарнірна, стрижнева система із спиранням на колони шагом 6х6м. Використовуємо пальові фундаменти, які перев’язуються ростверком. П’ята колони торцюється та кріпиться до закладних деталей болтами. Між крайніми колонами встановлюються діафрагми жорсткості, шляхом об’єднання з перекриттями. Вузли структури спираються на колони, з’єднання болтове. Всі металеві деталі захищаються термостійкою сумішшю та фарбою для отримання необхідного часу вогнестійкості.

Ділянка забудови знаходиться на східному схилі гори, що має нахил 30-45 % і знижується в сторону Набережного шосе. Нормативна сейсмічність 3 бали при 5 % ймовірності перевищення розрахункової сейсмічної активності. З точки зору стійкості схилу, ділянка розташована у підніжжя давнього стабільного схилу, який виробив профіль стійкого врівноваження. Згідно з багаторічними спостереженнями, немає ніяких ознак сучасних оповзневих деформацій на території будівництва.Фундамент стоїть на бульбових буро-набивних палях.

Для утримання рель’єфу слід використовувати підпорні стіни, що йдуть глибоко в материковий грунт тримають вагу. Консоль основного входу тримається на металевих розтяжках,а співвідношення зажатої та консольної частини знаходиться у межах допустимого.

Несучі елементи- стіни та колони,перекриття монолітне залізобетонне

Стіни підвалу і опорної стіни з монолітного бетону класу В-25

Бетон для фундаментів та стін прийнятий класу В-25

Сходові марші з монолітного залізобетону використовуються в технічних поверхах, а в виставкових з металу та скла або новітніх композитних матеріалів.

2.ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ

В проекті передбачено обладнання всіма необхдіними інженерними комунікаціями та обладнанням відповідно до діючих норм та технічних умов санітарно-технічних служб,також передбачена система пожежогасіння,система клімат-контролю,відеоспостереження та вентиляції.Громадські споруди потребують розвиненої мережі інженерного обладнання різного призначення та складності. Особливо насичені інженерним оснащенням э поліфункціональні споруди, до яких належить Мистецький Медіа-центр в Києві, який проектується як випускна бакалаврська робота. В проекті передбачено оснащення будинку Медіа-центру всіма необхідними інженерними рішеннями відповідно до діючих норм та технічних умов санітарно-технічних служб. В проекті використаний тип вертикальних збірних вентеляційних каналів.

До інженерного обладнання громадських споруд відносять санітарно-технічне обладнання опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, холодного та гарячого водопостачання, каналізації; електрообладнання: слабкострумові мережі телефону, радіо та телебачення, обладнання за доглядом за будівлями та приміщеннями; системи сміттєзбору, пиловидалення, внутрішні вертикальні комунікації (сходи, ліфти), холодильне та транспортне обладнання харчоблоків буфету. Споруду забезпечено всіма необхідними мережами. Багато громадських споруд оснащують спеціальним інженерним обладнанням технологічного характеру, повۥязаним з функціональним призначенням цих споруд, - наприклад, обладнання кухні в підприємствах громадського харчування, холодильних установок в різних складських приміщеннях та магазинах та ін. Деяке інженерне обладнання потребує для свого розміщення спеціальних приміщень, іноді доволі значних, які повинні знайти своє місцезнаходження в загальному планувальному рішенні споруди.

ВНУТРІШНІЙ ВОДОПРОВІД передбачений роздільними: господарсько-питьовий та протипожежний. Споживання внутрішніх водопровідних мереж здійснюється двома вводами, які приєднуються до зовнішньої кільцевої водопровідної мережі. Внутрішній протипожежний водопровід передбачається автоматичним. В зальних приміщеннях та книгосховищі улаштовуються внутрішні пожежні крани та сплінкерне устаткування. Пожежні крани влаштовують на кожному з трьох поверхів при входах на східцеві майданчики, а також в паркінгу.

ОПАЛЕННЯ. У великих громадських спорудах використовують системи повітряного опалення, які сполучаються з поточними вентиляцією. Джерелом тепла в цих системах слугують спеціальні нагрівальні пристрої – калорифери. Підігріте ними повітря подається роспридільними каналами в різні зони приміщень. При наявності в приміщеннях великих низько розміщенних скляних поверхонь струмені теплого повітря подаються через щілини під вітринами. При вході у тамбур перед вестибюлем також влаштовують підігріте повітря – теплову завісу. Опалення приміщень здійснюється за допомогою радіаторів.

ВЕНТИЛЯЦІЯ призначена для створення мікроклімату приміщень та виконує дві функції – створює сприятливі умови для людей та зберігає конструкції й обладнання. Мікроклімат включає температуру, вологість, чистоту та рухливість повітря. Особливо вентиляція важлива для зберігання книжкових та медіа-фондів.

Вентиляція – припливно-витяжна система, самостійні для курильних, санітарних вузлів, підсобних при буфетах, світлопроекційних. Вентиляція приміщень Медіа-центру – загальнообмінна припливно-витяжна система суміщена з повітряним опаленням. Температура припливного повітря не перевищує 40ºС.

Вентиляція курильних та санітарних вузлів об’єднана. Вентиляція здійснюється подачею в приміщення чистого зовнішнього повітря після певної його обробки – приточна вентиляція, а також видалення з приміщень брудного повітря – витяжка. Як правило, вони обۥєднуються, утворюючи поточно-витяжну систему. При цій системі вентиляція може бути:

• централізованою, яка працює на всю будівлю або групу приміщень, та

• децентралізованою, яка працює на окремі приміщення. Перша є основним видом вентиляції громадських споруд.

Найбільш доцільним та сучасним методом створення мікроклімату в приміщеннях є кондиціонування повітря. Кондиціонери представляють собою комплекс приточних та витяжних вентиляційних установок. Доцільно використовувати віконні кондиціонери, але їх вигляд псує загальне архітектурне рішення споруди й недоречне у випадку з Медіа-центром.

ВЕРТИКАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ ПРОЕКТОВАНОЇ СПОРУДИ. Вертикальний зв»язок в приміщеннях Медіа-центру здійснюють сходи та ліфти.

Сходи є найважливішим елементом вертикальних комунікацій. Розміщення і їх кількість в будівлі залежать від поверховості споруди, планування та інтенсивності потоків. Основні вимоги, предۥявлені сходам, - зручність в експлуатуванні та відповідність вимогам пожежної безпеки. В Медіа-центрі усі сходи крім одних у щільоподібному ядрі споруди, які є одномаршевими (мал 2, в) - двохмаршеві (мал 2, б), тобто мають двохмаршеву конструкцію. У тому числі й два східцеві блоки закритого типу, які включають в собі протипожежні двомаршеві сходи. Усі сходи функціонально та композиційно повۥязані з горизонтальними комунікаціями. Ширина маршів складає 2 м

Ліфти - основний вид вертикального транспорту. По своєму призначенню розподіляються на пасажирські, грузопасажирські, грузові, та спеціальні. В даному обۥєкті застосовано пасажирські (головний хол комплексу) та грузо-пасажирські (для доставки літератури та інших грузів та евакуації відвідувачів на випадок пожежі). Пасажирські ліфти, що знаходяться у головному холі-вестибулі будівлі - круглі в плані і повністю скляні, а ті, що розміщуються в двох східцевих блоках закритого типу, мають одну з стінок скляну, підіймаючись люди можуть спостерігати та милуватися місцевим краєвидом. Для забезпечення протипожежної безпеки ліфти, які відіграють роль звۥязків між поверхами, дублюються східцями, розміщенними в вогнестійких східцевих клітинах.

ВИКОНАННЯ ПРОТИПОЖЕЖНИХ ВИМОГ. Евакуація відвідувачів: дотримання вимог пожежної безпеки та забезпечення умов евакуації людей є найважливішою задачею при проектуванні громадських споруд, які вирішуються як конструктивним, так і планувальним заходом.

Вся система горизонтальних та вертикальних комунікацій Медіа-центру складає оптимальну схему шляхів евакуації, що в інших спорудах є традиційно серйозною проблемою. Кількість евакуаційних виходів з будівлі та приміщень Медіа-центру становить три виходи – два розведені в різні кінці по торцях споруди й один в середині, не перевищуючи відстань одного протипожежного виходу до іншого в 30 м. Прийняті в проекті рішення відповідають протипожежним стандартам: «Евакуаційним вважається вихід з приміщення в коридор або прохід, який веде до сходів, які мають вихід на вулицю або через вестибуль».

Вогнестійкість споруди визначається за її призначенням та поверховістю. Ступінь вогнестійкості даної споруди – I-й. Несучі конструкції та перекриття над залами Медіа-центру виконані з негорючих матеріалів. Приміщення технічного призначення відділені від зальних структур протипожежними перегородками 1-го типу і мають окремий вихід у коридори.

Шляхами евакуації є двомаршеві незадимляємі та центральні одномаршеві сходи, кількість підйомів між площадками дорівнює від 11 до 16 на сходах різних частин споруди та поверхів, що не заперечує протипожежним нормам. Сходові марші і площадки мають огородження з поручнями. Сходові клітки мають природне освітлення та ширину в найвужчому місці 2,0 м.

Відомо, що внутрішній протипожежний водопровід для громадських споруд є обов'язковим. В цьому випадку об'єднується система господарсько-протипожежного водопроводу. Обладнання систем автоматичного пожежегасіння має бути запроектовано таким чином, щоб напори у внутрішніх пожежних кранів могли забезпечити отримання компактних пожежних водяних стовпів висотою, необхідною для гасіння пожежі у будь-який час на протязі доби в найвіддаленішій частині будівлі. Внутрішні пожежні крани слід влаштовувати при входах, на опалюваних площадках сходових клітин, у вестибулях, коридорах, проходах та інших найбільш доступних місцях, але при цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей. В приміщеннях де встановлені установки автоматичного пожежегасіння, внутрішні пожежні крани допускається розміщувати на водяній спринклерній сітці після вузлів управління.