8.Склад та взаємозвязок приміщень.

8.1. Відвідини музею поділяються на основні, допоміжні і обслуговуючі.

8.2. У залежності від переважного використання приміщень відвідувачами або співробітниками музею вони поділяються на дві основні зони: А - відвідувальний, Б - службову.

8.3. Приміщення та функціональні зони музею наведено в табл. 10.

Таблиця 10

8.4. Розподіл площ між основними групами приміщень залежить від профілю музею, його величини та значущості. Орієнтовні співвідношення площ наступні: експозиційні зали - 45 - 55%; фондосховища - 20 - 25%; допоміжні та обслуговуючі приміщення - 25 - 35%. 8.5. Виходячи із спільності функціонального призначення та внутрішньої взаємозв'язку, в складі музею виділяють наступні основні групи приміщень: вестибюль; експозиційні зали; лекційний зал; адміністративні, робочі та підсобні приміщення; лабораторії та майстерні; фондосховища; технічні приміщення.

8.6. Вестибюль. З вестибюля починається розвиток архітектурного простору музею. Тут відвідувачі отримують своє перше враження від музею. Планувальна та просторова організація вестибюля підпорядковується виконання наступних функцій: місце збору індивідуальних відвідувачів та екскурсійних груп, інформаційне обслуговування, відпочинок, контроль, продаж квитків, сувенірів та буклетів. Тут можливе проведення короткочасних виставок. На площі вестибюля бажано передбачати приміщення для чергових екскурсоводів. Вестибюль є важливим комунікаційним вузлом, де починаються і закінчуються маршрути огляду. З вестибюля повинна бути забезпечена можливість безперешкодного доступу в експозиційні, виставкові та кінолекційна зали, в адміністрацію і гурткові кімнати. Крім головного вестибуля для відвідувачів у музеях бажано мати службовий вестибюль для персоналу. Розрахунок вестибюльної групи слід проводити виходячи з максимальної одноразової місткості музею, яка складає 1 / 5 загальної кількості відвідувачів на день. У випадку, якщо вестибюль одночасно обслуговує приміщення для додаткових видів діяльності, слід додати місткість і цих приміщень.

8.7. Площі вхідної групи приміщень розраховуються на одиницю, м2: для гардеробу - 0,08; для зберігання сумок, портфелів - 0,04; для вестибюля - 0,2 - 0,3. 8.8. Гардероб бажано влаштовувати в рівні головного входу в будівлю. Щоб не порушувати взаємозв'язку вестибюля з залами і комунікаційними вузлами, сходами, ліфтами і пр. при багатоповерховому побудові експозиції, гардероб слід розміщувати в стороні від основного шляху руху. У невеликих музеях каса, кіоск і контроль можуть бути об'єднані в одному місці. У вестибюлі проектуються також пости охорони, включаючи пожежний. У великих музеях передбачається медпункт. При проектуванні вестибюля слід звернути особливу увагу на розміщення контролю, що розділяє вестибюль на дві зони: доконтрольную і законтрольную. До контролю розміщується розподільний вестибюль з гардеробом, касами, інформаційними службами, кіосками, буфетом, курильними та санвузлами, за контролем - входи в виставкові та експозиційні зали, фондосховища, лабораторії і майстерні. Буфет розраховується на обслуговування співробітників і відвідувачів і функціонально пов'язані з вестибюлем; включає зал обслуговування, стійку роздачі з відповідним технологічним обладнанням та підсобної, що вимагає природного освітлення.

8.9. Експозиційні зали - провідний елемент у функціональній структурі та архітектурної експозиції будівлі. Архітектурно-просторова побудова залів: їх розміри, форма, система взаємозв'язків між собою, з іншими приміщеннями і навколишнім простором - визначається призначенням і специфікою експозиції. Загальні вимоги до експозиційних залах: просторово-планувальне і художнє рішення зал згідно з тематичним призначенням експозицій; можливість організації наскрізного маршруту по всьому музею та вибіркового огляду провідних відділів; можливість внесення змін в структуру залів в часі в зв'язку з поповненням та оновленням експозицій; зв'язок з відкритою експозицією; включення в структуру експозиційних залів спеціальних зон відпочинку і приміщень для підготовки експозицій і зберігання прибирального інвентаря. Експозиційні зали повинні мати технологічний зв'язок з фондосховище та майстернями. При проектуванні їх на різних поверхах необхідно передбачити вантажний ліфт для доставки експонатів. При багатоповерховому розміщень експозицій краща організація маршруту зверху вниз. Огляд експозиції всередині залів організується зліва направо. В експозиційних залах потрібно дотримання наступного температурно-вологісного режиму: 18 - 22 ° С і 55 - 60% вологості повітря. Для контролю за температурно-вологісним режимом зали обладнуються відповідними приладами. У залах передбачається охоронна і протипожежна сигналізація. Найбільш поширеним типом композиції будівель музею є розташування експозицій навколо центрального вступного залу на другому і третьому поверхах. Розташування експозиції вище третього поверху небажано, що не виключає в конкретних умовах багатоповерхових композицій. Одноповерхова композиція створює максимум зручностей як щодо взаємного розміщення основних приміщень, так і освітлення. Переваги цього типу планування - можливість тісного зв'язку з природою, трансформацій та розширення музею в цілому та окремих його розділів. Скорочення шляхів переміщення відвідувачів та експонатів обмежує застосування розпластаних композиційних рішень будівель для великих музеїв. Висотна композиція музею визначає вертикальне зонування: верхні поверхи відводяться під експозицію, яка формується навколо ядра вертикальних комунікацій або центрального залу. Сховища, адміністрація, лекційний зал і різні приміщення обслуговування займають нижні поверхи. При такому вирішенні вестибюль є композиційним вузлом, з якого починається розвиток простору по вертикалі.

8.10. Порівняння одно-і багаторівневих композицій наведено в табл. 11.

8.11. Спеціальні вимоги для музеїв різних профільних груп. У художніх музеях: бажаність природного освітлення в залах з експозицією картин. Орієнтація светопроемов краща на північну сторону горизонту. Експонування творів графіка представляється доцільним у спеціальні зали.

Таблиця 11

У краєзнавчих музеях членування експозиції проводиться на три основних відділи (природа, історія дорадянського періоду та історія радянського періоду). Експозиція відділу природи може отримати більшу планувальну самостійність. Найбільшу планувальну гнучкість повинні представляти зали історії радянського періоду.

8.12. Приблизне розподілення експозиційних площ краєзнавчих музеїв по відділах,%: відділ природи 15 - 25 відділ історії дорадянського періоду 25 - 35 відділ історії радянського періоду до 55

8.13. У невеликих музеях (з експозиційною площею 500 м2) слід передбачати можливість організації в експозиції місць проведення зустрічей, показ кінофільмів, а також тимчасових виставок.