2. Функції мистецтва.

Основними функціями мистецтва як особливого виду культури є:

1) суспільно-перетворююча;

2) пізнавально-евристична;

3) художньо-концептуальна;

4) передбачення;

5) інформаційна та комунікативна;

6) виховна;

7) навіювання;

8) естетична;

9) гедоністична.

Суспільно-перетворююча функція (мистецтво як діяльність). Виявляється у тому, що художній твір здійснює ідейно - естетичний вплив на людей, включає їх у цілісно спрямовану діяльність і тим самим бере участь у переоформленні суспільства. Крім того, сам процес творчості - це перетворення за допомогою уяви вражень, фактів з реального життя. Зрештою, будь-який матеріал, з яким працює художник, теж підлягає переробці, в результаті якої з'являється нова якість. Деякі наукові школи заперечують або применшують можливість участі мистецтва у перетворенні існуючого світу. Вони зводять значущість мистецтва до виконання компенсаторної функції - мистецтво у сфері Духу допомагає відновити втрачену гармонію. Така дія притаманна мистецтву, але ідеї талановитого митця рано чи пізно "будять" свідомість аудиторії, примушують її по-новому сприйняти звичне явище.

Пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта). Не дивлячись на те, що найвидатніші філософи світу Платан та Регель вважали мистецтво нижчою формою пізнання істини, яка не може вступати у суперництво ні з філософією, ні з релігією, все ж таки треба визнати, що пізнавальні можливості мистецтва величезні. Мистецтво здатне дослідити ті сторони життя, які недоступні науці. У формулі води Н2О схоплено закон існування явища. Та картина талановитого художника-мариніста здатна передати могутність стихії. Мистецтво освоює багатство предметно-чуттєвого світу, відкриває нове у вже відомих речах, в звичайному -незвичайне.

Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу). Мистецтво прагне глобального мислення, розв'язання загальносвітових проблем, осмислення стану світу. Художника цікавить і доля його героїв, і людства в цілому, він мислить у масштабах Всесвіту та історії, з ними узгоджує свою творчість. Історія мистецтва може надати величезну кількість таких прикладів. Хоча не завжди ця функція очевидна. У сучасній науці сильна і антиінтелектуальна течія, що йде від інтуїтивізму Анрі Бергсона, в психології - від Зігмунда Фрейда, в мистецтві - це течія сюрреалізму, яка визнає "автоматичне письмо", "епідемію сну", "відключення розуму". Але і в такому випадку ми отримуємо своєрідну картину світу, що будується на спалахах інтуїції.

Функція передбачення ("кассандрівське начало"). І у даному випадку мова йде про використання інтуїції. Якщо вчений робить висновок індуктивним шляхом, то художник здатний образно уявити собі майбутнє. Художник, опираючись на інтуїцію, може достовірно передбачити майбутнє шляхом екстраполяції - вірогідного продовження лінії розвитку вже існуючого. І тут ми маємо на увазі не лише фантастику, хоча це і є найбільш зручний приклад.

Інформаційна та комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування). Аналіз саме цієї функції мистецтва лежить в основі сучасних естетичних теорій, що розробляються семіотикою, компаративістикою та ін. Мистецтво розглядається як своєрідний канал зв'язку, як знакова система, що несе інформацію. При цьому інформаційні можливості художньої мови виявляються значно ширшими, мова мистецтва більш зрозуміла, метафорична, емоційно сильніша, ніж розмовна.

Виховна (формування цілісної особистості). Виховне значення філософії полягає у впливі на формування світогляду, політики - на політичні погляди, а от мистецтво впливає комплексно і на розум, і на душу людини, формує цілісну особистість. Та вплив мистецтва не дидактичний, не моралізаторський. Мистецтво впливає на особистість через естетичний ідеал, який виявляється як в позитивних, так і в негативних образах. Мистецтво дозволяє людині пережити інші життя як свої, збагатитися чужим досвідом. Цей досвід виступає як художньо організований, узагальнений, осмислений художником. Крім цього, особливості сучасного життя роблять чи не найважливішою ще одну здатність мистецтва - контакт із твором мистецтва дає можливість розрядити внутрішню напругу, хвилювання, що породжується реальним життям, хоча б частково компенсувати монотонність буденності.

Функція навіювання (сугестивна). Мистецтво здатне навіювати спосіб мислення, почуття, майже гіпнотичне впливає на людську психіку. Особливо ця його здатність виявляється у складні періоди історії. Без сумніву, художник повинен усвідомлювати значення цієї функції і відповідально ставитися до своєї діяльності.

Естетична (формування ціннісних орієнтацій). Під впливом мистецтва формуються естетичні смаки, пробуджується творче начало особистості, її бажання творити за законами краси. Це зовсім не означає, що кожна особистість повинна демонструвати своє бажання брати участь у художній самодіяльності. Але все, що робить людина, повинно узгоджуватися з уявленнями про красу і міру, а уявлення про суть мистецтва, критерії оцінки творів мистецтва повинні бути сформованими.

Гедоністична (функція насолоди). Ця функція пов'язана з тим, що існує ігровий аспект художньої діяльності. Гра як вияв свободи приносить естетичну насолоду, радість, духовне натхнення.

Такими є найважливіші функції мистецтва, хоча їх перелік не обмежується названими. Не зважаючи на відсутність прямої прагматичної доцільності, існування людей без мистецтва неможливе. Мистецтво формує особистість всебічно, формує моральні принципи, естетичні смаки, розширює кругозір, знання, уяву, фантазію. Всезагальна потреба в мистецтві випливає, за словами великого німецького філософа Г.Гегеля, з розумного прагнення людини духовно освоїти внутрішній і зовнішній світи, уявивши їх як предмет, в якому вона впізнає власне "Я".

Існує й інша класифікація функцій мистецтва за сферами впливу.

1. Стосовно людини:

А) виховна функція, оскільки мистецтво забезпечує розвиток духовного потенціалу людини, спілкування з минулими поколіннями й іншими культурами. Мистецтво виступає як катарсис, формування цілісної особистості. Мистецтво своєю гармонією впливає на внутрішню гармонію особистості, сприяючи відновленню та збереженню психічної рівноваги. Катарсисна (очищуюча) та компенсаторна (сприяння духовній гармонії людини) здатності мистецтва виступають важливими аспектами виховально-формувального впливу мистецтва на особистість;

Б) повчальна функція, коли мистецтво сприймається як суггестія, вплив на підсвідомість, що інколи може мати характер гіпнозу;

В) гедоністична функція, що супроводжує і «розфарбовує» всі функції мистецтва, оскільки мистецтво тлумачиться як насолода. Це випливає з того, що:

- по-перше, мистецтво — це сфера свободи, майстерного володіння естетичним багатством світу, що дає насолоду, викликає захоплення;

- по-друге, художник співвідносить всі явища з людством, розкриваючи їх естетичну цінність;

- по-третє, в творі досконала художня форма знаходиться в гармонії із змістом;

- у-четверте, художня реальність впорядкована і побудована за законами краси;

- по-п'яте, кожна людина відчуває співпереживання, співчуття від сприймання творів генія;

- по-шосте, ігровий, незацікавлено-безкорисливий аспект творчості є виявом свободи у мистецтві, що дає відчуття насолоди.

2. Щодо суспільства:

А) суспільно-перетворююча та компенсаторна, адже суспільно-перетворюючий вплив мистецтва є не ідеально-ілюзорним, а реально-дієвим. Завдяки ідеалам гармонії людини і світу, внутрішньої гармонії людини мистецтво виступає засобом пробудження соціальна спрямованої активності людей;

Б) естетична функція — надає естетичної привабливості та поетичності буденному життю. Мистецтво тлумачиться як формування творчого духу та ціннісних орієнтацій. Естетична функція — це здатність мистецтва:

- по-перше, формувати естетичні смаки, здатності та потреби людини,

- по-друге, ціннісне орієнтувати її в світі, і

- по-третє, пробуджувати творчий дух, творчий початок особистості, бажання і уміння творити за законами краси.

Мистецтво будує ціннісну свідомість особистості, вчить її бачити життя крізь призму краси. Весь світ перед художньо цивілізованою свідомістю постає як естетично значущий в кожному своєму прояві;

В) функція соціалізації — забезпечує духовне долучення індивіда до соціуму. Соціалізація особистості та утвердження її самоцінності є метою мистецтва. Мистецтво робить людину дійсно людяною та дійсно соціальною, залучаючи в коло суспільного життя та особистісні сторони індивідуальних відносин людини зі світом.

3. Стосовно природи: перетворювальна — перетворює природу для підвищення її естетичного потенціалу; естетична — прикрашення природи.

4. У сфері культури:

А) пізнавально-евристична функція, коли мистецтво виступає як знання та засіб просвітництва, адже мистецтво здатне відображувати та опановувати ті сторони життя, які важкодоступні для науки;

Б) художньо-концептуальна функція, коли мистецтво виконує завдання аналізу стану світу та осмислення смисложиттєвих проблем людини;

В) випереджальна функція (функція передбачення), що полягає в тому, що за допомогою інтуїції художник здатний осмислити деякі істини як самоочевидні, ясно та достовірно передбачати майбутнє;

Г) інформаційна та комунікативна, адже мистецтво — це сповіщання та спілкування. Як будь-яка знакова система, мистецтво має свій історично та національно обумовлений код, свої умовності. Спілкування між народами та освоєння культури минулого роблять ці коди та умовності загальнодоступними, вводять їх у арсенал художньої культури людства;

Д) функція самосвідомості — надає інформацію про внутрішній стан культури;

5. Для власних потреб:

А) функція саморегуляції — впливає на художній розвиток мистецтва, на творчість сучасників через авторитет класики та засвоєння досвіду попередніх періодів у розвитку мистецтва й різних національних шкіл, художніх течій, опановуючи наявний професійний досвід.

Отже, мистецтво визначається розмаїтістю функцій.

Однак, як зазначає М. Каган, у кожній галузі художньої діяльності, виді, роді та жанрі мистецтва співвідношення різних функцій складається по-різному (зокрема зелена архітектура виконує основну функцію стосовно природи — її естетизація; гімн як музичний жанр — щодо суспільства; поезія — стосовно людини).

Крім цього, на кожному історичному етапі відбуваються зміни провідних функцій мистецтва (в традиційних культурах панівною є функція соціалізації індивіда; в культурі інноваційно-креативного типу, що розвивається на Заході в Новий час, — функція індивідуалізації; в культурі тоталітарних держав — соціально-організаційна).

Також в одну й ту ж епоху, і в межах однієї й тієї ж галузі мистецтва, співвідношення його функцій варіює залежно від ідейно-естетичних позицій, від творчого методу кожного художника.