Основні здобутки

1. Поширення книгодрукування. Першими друкарями в Україні стали Швайпольт Фіоль (Октоїх і Часослов, 1491 р.), білорус Франциск Скорина (Псалтир і Біблія руська, 1517 р.), Іван Федоров (Євангеліє, 1569 р.). До середини XVII ст. в Україні дія­ло 25 типографій.

Це цікаво! Чимало дослідників вважають, що у Львові друкарня існувала з 1460 р., а її засновником був Степан, Дропан. Щоправда, його книжки не збереглися.

2. Наприкінці XVI ст. в містах України виникають братства — національно-релігійні об'єднання міщан.

3. Розвиток освіти.

— Початкові школи при церквах і монастирях.

— Слов'яно-греко-латинські школи, де викладалися грецька, церковнослов'янська, латинська мови, а також «сім вільних

мистецтв»: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.

— У містах відкривалися братські школи; найкращими вважа­лися Львівська, Київська і Луцька братські школи. їхня про­грама була близька до слов'яно-греко-латинських шкіл. Не­заможні діти й сироти навчалися безкоштовно.

Це цікаво! Київська братська школа була відкрита в маєтку, подарованому братству Гальшкою Гулевичівною.

— Діяли протестантські, греко-католицькі, єзуїтські школи.

— Відкрито перші вищі навчальні заклади: у 1576—1580 рр. в Ос­трозі заснована Острозька колегія (згодом академія) — пер­ший вищий навчальний заклад України; її першим ректором був Герасим Смотрицький. При Острозькій колегії створено видавничий гурток, на базі якого першодрукар Іван Федоров здійснив видавництво «Букваря» та Острозької Біблії.

— У 1632 р. внаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл почала працювати Києво-Могилянська колегія (за іменем першого ректора — Петра. Могили). У вищій школі до «семи вільних мистецтв» додавалися філософія та богослов'я, тоб­то програма була близькою до західноєвропейських універси­тетів. У 1658 р. колегіум набув статусу академії.

— Розвиток книгодрукування сприяв поширенню шкільних під­ручників. У 1574 р. видано «Буквар» Івана Федорова, у 1596 р. — в типографії Віденського братства вийшли «Граматика сло­венська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зизанія; у 1619 р. була «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького.

4. Офіційна руська мова вбирає українські народні розмовні елемен­ти, з'являються твори, написані українською книжною мовою. Пам'яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'янської на українську мову (1556-1561 рр.), на якому в наш час українські президенти скла­дають присягу.

5. Усна народна творчість у значній своїй частині була присвяче­на козацьким походам, національно-визвольній боротьбі: пісні й думи — «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Пісня про Байду» тощо. Як правило, пісні супроводжувалися грою на бан­дурі, кобзі, лірі та інших музичних інструментах.

6. Література мала різноманітні жанри:

— полемічна література, що відображала полеміку між католи­ками, уніатами й православними (І. Вишенський «Послання

до єпископів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Бо­рецький «Протестація»); була спрямована проти спольщення та окатоличування українського народу;

— історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царь­ка московського неправдивого»);

— політична публіцистика (С. Оріховський-Роксолан, якого на­зивали «українським Демосфеном»);

— латиномовна поезія;

— перекладна література: лицарські романи, перекази, драма­тичні твори.

7. Продовжується літописання: Густинський літопис (до 1597 р., автор невідомий), Львівський літопис (1498-1649 рр.), Остро­зький літописець (1500-1636 рр.).

8. Театр і драматургія:

— зі шкільним театром були пов'язані драматичні твори — як релігійного, так і побутово-комедійного змісту;

— у першій половиш XVII ст. з'являється вертеп — мандрівний ляльковий театр.

Це цікаво! Вертепні вистави відбувалися в двоярусній дерев'яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верхньому ярусі відбува­лися «небесні» події, в нижньому— «земні». Починалася вистава релігій­ною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродо­ва смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени з народного життя.

9. Музичні напрямки:

— церковна музика: поява багатоголосних (партесних) співів (замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали в Київському колегіумі;

— світська, музика: з'явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти жартівливої, повчальної, величальної та іншої тематики;

— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існу­ють музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, кобзи, ліри, сопілки, скрипки.

10. Архітектура:

— будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тер­нопіль, Броди), культових споруд, міського житла;

— архітектурні стилі: готичний та ренесанс — переважно в Пів-нічно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам'ятки — ансамблі Печерської лаври, Кирилівського монастиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Словник! Бароко — стиль мистецтва к. XVI — сер. XVIII ст., барокова культура за­снована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому люди­на розчинена й підпорядкована середовищу, суспільству, державі. В ук­раїнському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа на людей, охоплених марнославством.

Готика — архітектурний стиль XII -XVI ст., для якого характерні лег­кість, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

11. Образотворче мистецтво:

— художники об'єднуються в цехи; видатні представники то­гочасного живопису — Ф. Сенькович, М. Муха, А. Попович;

— розвивається скульптура: надгробні пам'ятники (пам'ятник К. Острозькому в Києво-Печерській лаврі), прикраси для ар­хітектурних споруд;

— Церковний живопис традиційно представлений фресками та іконописом, одо зазнали впливу ідей Відродження і Гума­нізму;

— поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Осторзького, Р. Вишневецької; батальні та історичні кар­тини;

— книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініа­тюри.

Словник ! Гравюра — вид графіки, у якому зображення є друкованим відтиском малюнка, нанесеного на дошку з дерева, камню, метала.

Отже, незважаючи на тяжкі умови життя і феодальний гніт, український народ продовжував збагачувати свою культуру.