logo
К-ра лит-пол

Греко-католицька церква в першій половині XVII ст.

Становлення уніатської церкви відбувалося за підтримки уряду Речі Посполитої та Папи Римського, а методи набуття церковного майна і поширення впливу відверто порушували права православ­них. Проте обіцяної рівноправності греко-католики так і не отри­мали, представники уніатського духовенства до Сенату не ввійшли.

Фактично греко-католицька церква в першій половині XVII ст. виявилася слабшою за православну. За висловом Н. Полонської-Василенко, «за нею не стояв ніхто, і польське громадянство не раху­валося з нею».

Унаслідок цього постало питання про примирення греко-католицької церкви з православною.

Реалізацією цієї мети займалися греко-католицькі митрополити Іпатій Потій та, після його смерті, Йосип Рутський.

Діяльність Іпатія Потія:

1) схилив на бік уніатства значну частину волинської шляхти;

2) заснував перші уніатські братства, школи, типографії;

8) у своїх полемічних творах доводив переваги греко-католицької церкви в умовах наступу католицизму, оскільки вона зберіга­ла православний обряд та захищала віруючих від свавілля поль­ської шляхти.

Діяльність Йосипа Рутського:

1) прагнув об'єднати в одну церкву православних Закарпаття, Бал­кан і Росії;

2) реформував уніатське чернецтво, поєднавши традиції православ­них монастирів із активною діяльністю чернечих орденів като­лицької церкви;

3) розширив мережу уніатських шкіл, відкритих для учнів будь-якого віросповідання;

4) отримав дозвіл на навчання греко-католиків у католицьких семі­наріях Західної Європи;

5) створив навчальні заклади для нижчого уніатського духовенства;

6) виступив ініціатором відновлення єдності української церкви шля­хом утворення Київського патріархату під верховенством Папи Рим­ського. Цю ідею підтримала православна церковна верхівка в особі І. Борецького та М. Смотрицького, проте вона не була реалізована.

Здійснити церковне примирення уніатської та православної цер­ков у першій половині XVII ст. не вдалося з низки причин:

— обидві сторони неохоче йшли на компроміси;

— спротив православного духовенства та козацтва, які побоювали­ся окатоличення;

— відсутність послідовної урядової позиції Речі Посполитої;

— тривала нерівноправність православних і католиків, православ­них та уніатів, уніатів і католиків ставила під сумнів виконання обіцянок із боку уряду.