Інтер’єр Версальского палацу.

Декоративні роботи у Версалі очолював “перший живописець короля”, директор мануфактури гобеленів Шарль Лебрен (1619-1690). “Мова” Лебрена – поєднання класицистичної підпорядкованості і величності з барочною патетикою. У нього було, безперечно, велике декоративне обдарування. Він виконував і картони для шпалер, і малюнки для меблів, і вівтарні образи. Саме Лебрену французьке мистецтво зобов’язане створенням єдиного декоративного стилю, від монументального живопису і картин -- до килимів і меблів.

Жюль Ардуен-Мансар, Шарль Лебрен, Антуан Куазевокс.

Дзеркальна галерея Великого палацу. 1678 р. Версаль.

Дзеркальна галерея Великого палацу у Версалі.

Версальський парк являє собою, як і весь ансамбль, програмний твір. Це регулярний парк, загальна протяжність якого біля трьох кілометрів; його творцем був Андре Ленотр (1613-1700), скульптури виконували такі відомі майстри як Франсуа Жирардон (1628-1715) і Антуан Куазевокс (1640-1720).

Версаль. Регулярний або французький парк.

Куточок Версальського парку

Фонтан Аполлона.

Фонтан Аполлона.

Поступово класицизм — стиль, звернений до вищих духовних ідеалів, — став проголошувати іде­али політичні, а мистецтво із засобу морального виховання перетворилось на засіб ідеологічної пропаганди.

Підпорядкування мистецтву політиці явно відчувається в архітектурі Вандомської площі в Парижі, спору­дженої Жюлем Ардуеном-Мансаром у 1685—1701 рр. Невеличкий замкнений чотирикутник площі зі зрізаними кутами оточують адмі­ністративні будівлі з єдиною си­стемою декору. Така замкненість характерна для всіх класицистичних площ XVII століття. В цент­рі вміщувалась кінна статуя Людо­вика XIV (на початку ХIX ст. її замінила тріумфальна колонна на честь Напо­леона I). Головні ідеї проекту — прославляння монарха і мрія про ідеально впорядкований світ, що жи­ве за його волею.