Каллікрат. Храм Ніке Аптерос на Афінському акрополі. Б. 425 р. До н.Е.

Класицизм, що розвивався у гостро-полемічній взаємодії з бароко, в цілісну стильову систему склався у французькій художній культурі 17 ст.

В основі стилю лежали ідеї, що мали таке підґрунтя: кожна особистість має відповідальність перед суспільством; кожна людина повинна служити інтересам нації, її моральної доблесті й етичної чистоти. Стиль класицизм склався під впливом тих ідей, які володіли в цей час кращими головами Європи. У ХУІІ ст. в різних країнах вчені здійснювали найважливіші наукові відкриття: Галілей – в Італії, Ньютон – в Англії, Спіноза – в Голландії, Декарт – у Франції.

Назву “класицизм” (від. лат. classicus – “зразковий”) можна буквально перекласти як “заснований на класиці”, тобто твори, мистецтва, які визнані зразками досконалості, ідеалом – як художнім, так і моральним. Творці цього стилю вважали, що краса існує об’єктивно й її закони можна осягнути за допомогою розуму. Кінцева ж мета мистецтва – перетворення світу й людини у відповідності до цих законів і втілення ідеалу в реальному житті.