60.Елітарна культура і масова культура, специфіка проявів на теренах України.

У літературознавстві період з 80-х років прийнято називати постмодернізмом. Для нього є характерними такі риси: поєднання різних стильових течій, синтез мистецтва і антимистецтва, елітарної і масової літератури; універсальність проблематики; епатажність, абсурдизм, комічність; культ вільної особистості; тотальна іронія; “цитатне мислення”; вживання нецензурної лексики, принцип рівнозначності усіх явищ та аспектів життя, зміна повноважень автора і читача; змістовна позачасовість, позапросторовість.Під впливом конкретних умов групова культура змінюється, виникають її нові форми. Приміром,  у  сучасному суспільстві особливе місце займає  масова   і   елітарна  культура. Так само виокремлюється і в літературі.Поділ на  масову   і   елітарну  культуру в цілому виникає тоді, коли грамотність перестає бути привілеєм якогось вузького класу суспільства. Наприклад, україномовної інтелігенції. Все залежить якого змісту надавати цим словам. " Масова " – це  література , яка зрозуміла широким верствам населенням, " елітарна " – та, яка потребує певних знань для її розуміння. Думаю, що " масова " ніколи не була  і  не є конкурентом відносно " елітарної "  і  навпаки. Вони співіснують  і  скоріше за все – це симбіоз. Є хороші приклади як першої, так  і  другої. Проте  і  вони можуть поєднуватися в одній книзі.  У  будь-якому випадку розглядати " елітарну " як синонім "якісної"  літератури , " масової " як "поганої" просто не припустимо. А взагалі є хороші твори  і просто писанина неважливо розрахована на  масового  читача або " елітарного ". Щодо " масової " та "розважальної" доречним буде  і термін "популярна", він більш толерантний  і  не принижує таку  літературу . Культура офіційно розділилась на  масову  та  елітарну  у  середині ХХ ст., але в принципі розподіл існував  і  раніше. Адже завжи існувала наукова та технічна мови, які зрозумілі лише фахівцям. Саме для ни хстворюють спеціальну літературу. Вона призначена лише для деяких. А масова може бути корисною кожному. Висока (Справжня)  література  має два підтипи: –  елітарна  (не для всіх, мистецтво для мистецтва); – традиційна (зрозуміла  і  профанам). Не можна сказати, що один підтип кращий за інший,  у  кожного є свої переваги  і  недоліки  і  великі письменники бувають  і  там,  і  там. Комерційна  література  (Белетристика) теж має два типи: – якісна белетристика (оригінальна, іншими словами, має певну художню ціність); – суто комерційна (неоригінальна, пишеться по шаблонам  і  ніякої художньої цінності не має) Тут уже різниця є, якщо судити з точки зору художньої цінності. Наше ставлення до інтелектуальної  літератури  почасти дуже добре ілюструє приказка "Хвали мене, моя губонько, бо до вух роздеру!". О, які ми освічені й розумні – просто немає слів!  І  що з того, що в поняття "розважальна  література " ми валимо як правдиву макулатуру, так  і  розумні, витончені, красиві, оригінальні книжки, які мають лихо належати не до того "жанру"? Та  елітарне  – це не те, що не сприймається.  І  розважальна, і інтелектуальна  література мають свою читацьку аудиторію. Інша справа, що ця література несе, і в яке суспільство.