39. Розкол в релігійно-культурному житті україни XVI ст. Полемічна література

Витоки постання української полемічної літератури сягають 1050 року. Саме тоді відбувся розкол раніше єдиної християнської церкви на два табори — католицький і православний. Каменем спотикання стали розходження у тлумаченні деяких догм християнського вивчення. Одним з основних спірних питань було питання про те, від кого походить Святий Дух — від Бога-Отця і Бога-Сина чи тільки від Бога-Отця. Католики-богослови відстоювали перше із цих тверджень, Християне — друге. Багато суперечок стосувалося церковних обрядів, дат відзначення релігійних свят тощо. Насправді це було змагання церковної верхівки Риму й Візантії, яке переслідувало корисливі цілі — обернути в католицьку віру всіх слов’ян, але такі намагання зустріли стійкий опір православних. Згодом почалася відкрита ворожнеча католицького й православного таборів, яка у полемічній формі велася спочатку лише між богословами.

Цей розкол породив виникнення третьої різновидності християнства — уніатства. Греко-католицька (українська) церква визнавала вищу владу в лиці папи римського й у цілому підтримувала догмати католицизму.

З кожним роком католицький тиск наростав, разом з ним все більш палкішою ставала церковна полеміка. Особливо це виявилося після Брестської унії 1596 року.

Українська панівна верхівка з легкістю приймала уніатську або католицьку віру, бо це гарантувало їй збереження багатств і станових привілеїв. Але проти папського поневолення різко виступили передові представники тогочасного українського суспільства й селяни. Для них унія означала посилення шляхетського гніту, тобто обмеження волі. Саме на цьому ґрунті в XVI ст. виникла українська полемічна література. До наших часів з усієї великої кількості творів цього жанру дійшло 140. Близько 80-ти з них було написано уніатами або католиками і понад 60-ти — православними. Серед цих творів найвизначнішими вважаються «Ключ царства небесного» (1587) Герасима Смотрицького, «Казание святого Кирилла» (1596) Стефана Зи-занія, «Тренос, альбо Плач схидной церкви» (1610) Мелетія Смотрицького та ін.Полемічна література становить окремий етап у розвитку українського красного письменства, бо вона має художньо-публіцистичний характер. Найталановитішим українським полемістом XVI—XVII ст. був Іван Вишенський.

Творчий доробок Івана Вишенського — займає особливе місце в українській полемічній літературі. Його перу належать 17 трактатів, написаних між 1588 і 1616 роками. Десять з них автор об’єднав у рукописну «Книжку», яка мала міжнародний резонанс. Основні його трактати :«Обличение диявола — миродержца», «Зачанка мудрого латьшника с глупым русином»), «Писание утекшим от православное веры єпископам»

Отже, українська полемічна література сформувалася в XVI— XVII ст. і мала різко засуджуючий характер, що розвінчував намагання церковників католицького та уніатського напрямів підкорити собі православних християн, обернути їх у католицьку віру. Серед найвизначніших представників полемічної літератури — Іван Вишенський,твори якого оцінені сучасниками як «книга злото». В цілому полемічна література мала велике значення для розвитку українського красного писемства.