63. Українська державність як передумова піднесення української національної культури
Фактор національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї.
Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. В цей період було досягнуто значних успіхів в поширенні української мови як державної, було прийнято Закон про мови та інші важливі акти.
Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції тяжко здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків, які або були під арештом, або призабулись, або були невідомими. Фантастичний пласт забороненого або замуленого часом став відкритим і оновлює величну "ікону" нашої культури.. В архівах, музеях, бібліотеках України створюються спеціальні відділи, де поширюється інформація про українську культуру в зарубіжних країнах.
Важливою традицією розвитку української культури був і є її високий фольклоризм, порівняно з високорозвиненими країнами. Переважна більшість вважає, що за останні роки відбулись позитивні зміни в опануванні населенням фольклору, звичаїв, народного мистецтва. Результати вивчення разом з тим свідчать, що народ не просто підтримує етнографічну культуру як таку (бо в її масових осучаснених формах немало "шароварщини"), а ставить на одне із головних місць в її опануванні якісний рівень ("відродження української культури в її кращих класичних зразках").
У системі багатьох складових національної культури є такі, які в свідомості народу займають особливе місце як найважливіші, бо з ними громадяни пов'язують образ своєї культури. В її якісне "ядро" переважна більшість опитаних громадян дев'яти регіонів України включили мистецтво, історію та мову. Насамперед мистецтво уособлює в свідомості народу живу душу його культури (виділяється музика, пісня, література).
Образ своєї культури громадяни також пов'язують з тією її складовою, питома вага якої в умовах науково-технічного прогресу та урбанізації все зменшується — національні звичаї, побут, предметне середовище, спосіб життя. Важливими складовими національної культури є всі сфери національного буття (господарське життя, військова справа, політика, побут, повсякденне спілкування тощо) і насамперед наука. У ці роки відбувалось осмислення української науки як цілісності та "українськості" української науки як національної. Усвідомлення сучасниками доволі, здавалось би, простої істини, що джерелом й ініціатором розвитку національної української ідеї і національної самосвідомості є інтелігенція (як гуманітарна так і природничо-технічна), не тільки надавало нового імпульсу її діяльності тепер, але й сприяло постановці важливої проблеми осягнення в усій повноті ролі національної інтелігенції, її покликання і відповідальності перед народом за характер тих змін, що відбуваються в суспільстві.
64. На початку 90-х рр. в Україні утвердилося усвідомлення необхідності демократичних соціокультурних змін. Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. починається розбудова самостійної держави і проводиться формування власної культурної політики, спрямованої на забезпечення вільного розвитку національної культури та збереження культурної спадщини. Держава формує законодавчу базу, яка могла б забезпечити розвиток культури та вільний доступ усіх громадян до її здобутків. Роботу над створенням нормативно-правової бази культури слід продовжувати. На жаль, фінансово-економічні проблеми останнього часу не дають можливості фінансувати сферу культури у повному обсязі, так, як це передбачено чинним законодавством України. За відсутності належного державного фінансування, в Україні створюються інші механізми матеріального забезпечення сфери культури: створюються благодійні фонди, культурні товариства, об’єднання митців, зароджується діяльність меценатів. Проте поки що це не може замінити повноцінного державного фінансування. Загальмувався розвиток кінематографії, за останні роки українські фільми практично не знімаються, а технічні потужності вітчизняних кіностудій використовуються для зйомок реклами та відеокліпів. Не кращі часи переживає книговидавництво – більшість видань на полицях книгарень російськомовні, до того ж видрукувані за межами України. Ще одна проблема української сучасної культурної сфери – переповнення культурного простору зразками зарубіжної масової культури (кінематографічна продукція, музика, телебачення, літературні твори тощо). Ці далеко не найкращі твори маскультури витісняють національну культуру з активного вжитку, особливо в молодіжному середовищі. Незважаючи на певні кризові явища, все ж у розвиткові культури намічаються певні зрушення.. Крім традиційних шкіл з`явилися альтернативні навчальні заклади (гімназії, ліцеї, коледжі, спеціалізовані школи) різних форм власності. З 2001 року запроваджується 12- річна тривалість навчання в середній школі, 12-бальна система оцінювання знань, велика увага приділяється вивченню іноземних мов. За роки незалежності більшість навчальних закладів України переведена на рідну мову викладання. У нормативно-правових документах щодо вищої освіти вказується на актуальність постійного оновлення змісту освіти та організації навчально- виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Передбачається створення умов
для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина, інтеграції України в європейський та світовий простір як конкурентноспроможної держави. Нині реалізується проблема входження України до єдиного європейського та світового освітнього простору в рамках Болонського процесу. У вищих навчальних закладах здійснюється підготовка спеціалістів за чотирма освітньо-кваліфікаційними рівнями. Значні труднощі доводиться долати Національній академії наук України, що через недостатнє фінансування втрачає кращих спеціалістів. Активно розвивається літературний процес, у якому беруть участь письменники старшого покоління і молода генерація. У ринкових умовах частина письменників пише російською мовою, зокрема, в популярних нині жанрах фантастики та детективу. Україна є місцем проведення сучасних конкурсів і фестивалів: „Червона рута”, „Таврійські ігри”, конкурсу артистів балету імені Сержа Лифаря, „Євробачення– 2005” та ін., що сприяє популяризації українського музичного мистецтва на Батьківщині та за її межами. Протягом ХХ ст. українська культура пройшла довгий, складний і суперечливий шлях розвитку. Кращі представники українства у ХХ століття вивели нашу культуру на світовий рівень, сприяючи своєю творчістю і громадською діяльністю здобуттю незалежності нашою державою. Тільки тепер, після здобуття незалежності, в українців з’являються справжні можливості для реалізації свого духовного потенціалу. Державна політика в галузі культури повинна сприяти цьому, адже стати рівноправним членом загальносвітового співтовариства можна лише тоді, коли цілеспрямовано буде розвиватися не лише економіка, а й культурний процес.
- 6) Внутрішня побудова культури (універсалії, патерни, базисні одиниці культури ).
- 8. Субкультура та контркультура: співвідношення понять.
- 9.Молодіжні субкультури в Україні. Образ молодої людини.
- 12. Поліфункціональність культури. Значення культурних норм в житті суспільства.
- 16. Концепція “вісьового часу” Карла Ясперса:
- 21. Архетипи української культури.
- 23 Питання : Трипільська культура
- 27. Запровадження християнства на Русі, гуманізація моральної свідомості.
- 30) Історичні умови розвитку української культури XIV - XVI cт.
- 32. Архітектурні пам’ятки Київської Русі.
- 33. Сакральне мистецтво: мозаїка, фреска, іконопис.
- 15. Сутність універсалістської (лінійної) концепції історико-культурного процесу
- 39. Розкол в релігійно-культурному житті україни XVI ст. Полемічна література
- 35. Галицько-Волинське князівство: історико- культурний аспект.
- 36.Монголо-татарська навала та її наслідки для давньоруської культури.
- 44.Особливості розвитку культури
- 45.Освіта і книговидання. Києво-могилянська академія
- 48. Одне з провідних місць у цій царині музичної творчості належить Григорію Сково¬роді(1722-1794) - видатному україн¬ському філософу-просвітителю, поето¬ві, митцеві, педагогові
- 49. (Козацьке Бароко)
- 22. Періодизація первісної культури на території України.
- 51. Процес становлення національної свідомості. Етапи національно культурного відродження в Україні.
- 54) Формування класичної української літератури та живопису .
- 56. Культурні та політичні здобутки Галичини у 19 ст.
- 57. І. Франко та національно-культурне духовне відродження українського народу.
- 58. Основні етапи розвитку української культури XX ст.
- 59. Формування національної гідності української людини в період національно-культурного піднесення 20-х років хх ст, та їх особливості
- 60.Український мистецький авангард хХст. (школа м.Бойчука, творчість о.Архипенка)
- 63. Українська державність як передумова піднесення української національної культури
- 11. Український фольклор: головні ознаки, теми, система жанрів та відомі пам’ятки.
- 2. Еволюція поняття культура та форми її самоусвідомлення через світоглядні системи. Буденне та теоретичне уявлення про культуру.
- 5. Деякі вчені в структуру культури включають субстанціональні і
- 53. Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство (товариство: Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві.
- 26. Соціально-економічні та історичні умови формування к-ри Київської Русі.
- 18.Культурно-історичні епохи
- 42. Львівська братська школа
- 1597 Р.) закликав братство заснувати школу вищого типу, оскільки сам він
- 50. Соціально-політичні ти історичні обставини розвитку укр. К-ри 19 ст.
- 61. Українська культура другої половини XX століття
- 13. Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.