logo
культурологія

42. Львівська братська школа

Одним з основних завдань братства вважали піднесення рівня освіти,

заснування шкіл. Львівська братська школа стала другою в Україні

православною школою вищого, ніж початковий, рівня. Випередила її лише

Острозька школа, серед учнів та вчителів якої були й міщани, в тому

числі й вихідці зі Львова. Слід гадати, що діяльність

"слов’яно-греко-латинської" школи в Острозі мала вплив на рішення

львівських українських міщан заснувати інституцію подібного типу. Цим

зайнялася та група міщан, яка вже з початку 1570-х рр. послідовно

добивалася поліпшення освітньої системи в місті. Ще 1572 р.

"представники всієї української громади міщан та передміщан" Львова

добилися від короля визнання за українським населенням права посилати

синів до гімназій та шкіл у Львові та інших містах для вивчення "вільних

мистецтв". Цей дозвіл було підтверджено королівською владою в 1574 та

1577 рр., проте, як видно з акта короля Стефана Баторія від 21 червня

1578 р., магістрат не припинив обмежень, що існували раніше.

Таким чином, зв’язок між школою і друкарнею був двобічним. Щоб поставити

викладання в школі на належний рівень, необхідно було друкувати

навчальні посібники. Натомість друкарня мала велику користь від школи:

остання приваблювала освічених людей, які могли стати редакторами і

авторами друкованих видань. Відомо, що в Західній Європі визначні

наукові сили нерідко групувалися саме навколо друкарень (нагадаймо

Альдинську "академію" у Венеції). Так само і в Україні ряд членів

Острозького гуртка вчених та письменників були одночасно викладачами

Острозької школи і співробітниками друкарні. Подібне становище до того ж

впродовж тривалішого часу склалось і у Львові.

Першими керівниками Львівської братської

Найхарактернішою особливістю братської школи з перших днів існування був

її всестановий характер. Братчики підкреслювали, що школа заснована "для

навчання дітям усіх станів", "убогих за простибіг (безплатно), а багатих

за рівним датком". Плата за навчання була порівняно незначна і вносилася

батьками учнів лише "згідно з можливостями кожного".

Кола, пов’язані з братствами, добре розуміли суспільне значення шкільної

освіти. 1609 р. у братській друкарні вийшов збірник "О воспитанії чад"

("Про виховання дітей"). Основна частина книжки містить

церковнослов’янський переклад повчань отців церкви, насамперед Іоанна

Златоуста.

Трохи раніше подібні думки було

висловлено в "Пересторозі", автор якої вважав значно важливішим

будівництво шкіл та друкарень, ніж спорудження церков.

Виходячи з таких поглядів на значення шкільної освіти, братчики і

пов’язані з ними освітні діячі намагалися зробити свою школу зразковою.

Навчання в ній, як свідчать джерела, мало характер "українських студій"

(studii Ruthenici). Разом з тим школа мала назву греко-слов’янської

навіть після того, як в ній було запроваджено вивчення латинської мови.

Зберігся реєстр учнів кінця XVI ст. 21, в якому записано 61 школяра,

переважно з міста Львова та Галицького і Краківського передмість. Є

також кілька дітей з інших міст і сіл: син Сильвестра Шелеста з

підміського с. Солоніш, син шевця з с. Любіня, сирота з м. Яворова, син

вдови з м. Городка, син священика з с. Сихова. Історики, які

використовували в своїх дослідженнях цей реєстр, не враховували, що він

охоплює лише частину учнів початкового ступеня, бо зберігся

фрагментарно. Але братська школа не була лише початковою, а включала й

студії вищого рівня. Початкову освіту в ній здобували "міські сини",

навчання яких оплачувалося батьками, і вбогі діти ("павпри"), звільнені

від плати за навчання. Більшість "павпрів", в тому числі й співаки

дитячого хору, мешкали в бурсі при школі. Тут жили і вбогі підлітки та

юнаки, які не лише допомагали дякам-вчителям "в послузі церковній", а й

виконували різні доручення братства: копіювали і перекладали документи,

ходили з листами, носили книги та шрифти з друкарні на склад. Крім

хлопців, що здобували початкову освіту, при братствах були учні й вищого

ступеня, яких називали спудеями, або студентами. Вони не тільки самі

вчилися (спершу в братській школі, а з другої половини XVII ст. — в

інших середніх та вищих школах Львова), а й були одночасно і

вчителями-репетиторами ("педагогами") школярів-"хлопців". Освітній

рівень студентів був такий високий, що декого з них запрошували до

викладання слов’янської, грецької та латинської мов до інших міст,

призначали братськими проповідниками. До речі, поєднання в одному

навчальному закладі різних рівнів навчання було характерним для

середньовічної і ранньомодерної освіти і в Західній Європі. Навіть при

деяких університетах велося навчання грамоти.

Якщо братство планувало видавати філософські книги як такі, що потрібні

школі, то ясно, що воно мало на увазі запровадити викладання філософії.

Таким чином, братська школа, за тодішніми поняттями, була середньою,

але, запроваджуючи вивчення філософії, вона намагалася вийти за рамки

середньої і ставала перехідним етапом до навчального закладу вищого

типу. Викладання грецької мови робило її важливим освітнім центром для

всіх країн, де панувала православна церква і культивувалася грецька

мова. Александрійський патріарх Мелетій Пігас двічі (в травні і липні