8. Субкультура та контркультура: співвідношення понять.
Виділення поняття "субкультура" має важливе методологічне значення. Передусім воно підкреслює внутрішню диференційованість культури. У ньому відбивається і необхідність, і потреба в культурному розмежуванні та самовизначенні людей як членів певно окреслених соціальних груп. Кожна група має специфічні ознаки, які можна узагальнити поняттям "спосіб" і "стиль" життя. "Субкультура" як методологічна категорія дозволяє також відрізнити соціально прийнятні форми соціально-культурної диференціації (професійні, молодіжні, наукові, релігійні субкультури, субкультури національних меншин) від антисоціальних (фашистських рухів, терористичних угруповань, злочинних груп тощо).
Поняття "субкультура" не тотожне поняттю "соціальна група", будучи лише частковим виявом останнього. Соціальна група визначається фундаментальними ознаками соціального розмежування: відношенням до власності, до влади, місцем у системі суспільного розподілу праці. Члени соціальної групи не обов'язково пов'язані прямими контактами. З погляду соціокультурної характеристики цих людей уможливлюються такі аспекти їхньої життєдіяльності, як уклад, рівень, якість життя. При аналізі субкультур увага дослідників акцентується більше на безпосередніх зв'язках між тими, хто їх складає, на їхній об'єднаності спільними інтересами, ніж на виконанні ними соціально значущих функцій.
Контркультура — в широкому значенні напрям розвитку культури, який активно протистоїть "офіційній" традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. В такому розумінні контркультура зближається з поняттям альтернативної культури. В більш вузькому і конкретному значенні термін "контркультура" вживається для означення форми протесту проти культури "батьків", що поширилася серед частини американської молоді в 60-х — на початку 70-х років XX ст (Контркультура 60-тих).[1]. Цей неологізм вперше використаний у 1968 Теодором Рошаком. Ознайомлення з працями теоретиків контркультури, наприклад Герберта Маркузе та Жан-Поля Сартра, дає можливість ширше уявити її соціально-історичний зміст.
Хоча різні контркультурні підтечії існували в багатьох суспільствах, тут термін стосується більш значного феномену, що досяг критичної маси, розцвітав та збегігався протягом довгого часу. Контркультурний рух виражав етос, прагнення, та мрії певної частини населення протягом ери соціального вияву цайтгайсту. Важливо розрізняти терміни "контркультура" та "субкультура".
Контркультурні коли в Європі 19-того століття включали представників романтизму, богеми, та денді. Інший рух існував в більш уривчасті формі в 1950-тих, як в Європі, так і в США, в формі розбитого покоління, яке в 60-тих змінили хіппі та противники війни у В'єтнамі.
Термін набув популярності у новинних медіа, і використовувався для посилання на соціальну революцію яка прокотилась Північною Америкою, Західною Європою, Японією, Австралією, таНовою Зеландією протягом 1960-тих та початку 1970-тих.
- 6) Внутрішня побудова культури (універсалії, патерни, базисні одиниці культури ).
- 8. Субкультура та контркультура: співвідношення понять.
- 9.Молодіжні субкультури в Україні. Образ молодої людини.
- 12. Поліфункціональність культури. Значення культурних норм в житті суспільства.
- 16. Концепція “вісьового часу” Карла Ясперса:
- 21. Архетипи української культури.
- 23 Питання : Трипільська культура
- 27. Запровадження християнства на Русі, гуманізація моральної свідомості.
- 30) Історичні умови розвитку української культури XIV - XVI cт.
- 32. Архітектурні пам’ятки Київської Русі.
- 33. Сакральне мистецтво: мозаїка, фреска, іконопис.
- 15. Сутність універсалістської (лінійної) концепції історико-культурного процесу
- 39. Розкол в релігійно-культурному житті україни XVI ст. Полемічна література
- 35. Галицько-Волинське князівство: історико- культурний аспект.
- 36.Монголо-татарська навала та її наслідки для давньоруської культури.
- 44.Особливості розвитку культури
- 45.Освіта і книговидання. Києво-могилянська академія
- 48. Одне з провідних місць у цій царині музичної творчості належить Григорію Сково¬роді(1722-1794) - видатному україн¬ському філософу-просвітителю, поето¬ві, митцеві, педагогові
- 49. (Козацьке Бароко)
- 22. Періодизація первісної культури на території України.
- 51. Процес становлення національної свідомості. Етапи національно культурного відродження в Україні.
- 54) Формування класичної української літератури та живопису .
- 56. Культурні та політичні здобутки Галичини у 19 ст.
- 57. І. Франко та національно-культурне духовне відродження українського народу.
- 58. Основні етапи розвитку української культури XX ст.
- 59. Формування національної гідності української людини в період національно-культурного піднесення 20-х років хх ст, та їх особливості
- 60.Український мистецький авангард хХст. (школа м.Бойчука, творчість о.Архипенка)
- 63. Українська державність як передумова піднесення української національної культури
- 11. Український фольклор: головні ознаки, теми, система жанрів та відомі пам’ятки.
- 2. Еволюція поняття культура та форми її самоусвідомлення через світоглядні системи. Буденне та теоретичне уявлення про культуру.
- 5. Деякі вчені в структуру культури включають субстанціональні і
- 53. Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство (товариство: Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві.
- 26. Соціально-економічні та історичні умови формування к-ри Київської Русі.
- 18.Культурно-історичні епохи
- 42. Львівська братська школа
- 1597 Р.) закликав братство заснувати школу вищого типу, оскільки сам він
- 50. Соціально-політичні ти історичні обставини розвитку укр. К-ри 19 ст.
- 61. Українська культура другої половини XX століття
- 13. Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.