73. Соціологічні дослідження громадської думки: загальний огляд.

Громадськість - це група людей які мають спільні інтереси та потреби і об'єдналися для вирішення загальних проблем. «Конвекція про доступ до інформації» - участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля – 1999р. – ратифікація Україною.

Думка – є свідоме визнання чогось істинним, не достатнє з об’єктивного і з суб’єктивного боку. Якщо визнання істинності суджень достатнє із суб’єктивного боку і не достатнє з об’єктивного воно називається вірою. Нарешті і суб’єктивного і об’єктивного достатнє визнання істинності суджень називається знаннями.

У вітчизняній соціологічній науці проблему дослідження громадської думки концептуально поставив В. Оссовський. У книзі « Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації» та в наукових статтях він, спираючись на роботи П. Бурд’є, П. Шалтання, Дж. Геллапа, сформулював методологічні принципи таких досліджень: « Ми виходимо з твердження: з соціологічної точки зору полстери не мають справи з реальними суб’єктами громадської думки. Дані полінгів – ц певна сума індивідуальних думок, серед яких містяться, а може й ні, суб’єкти громадської думки. Громадська думка це не просто механічна сума індивідуальних думок. Ідентифікація громадської думки на основі індивідуальних думок відбувається за допомогою спеціальних запитань-фільтрів – впевненості, інформованості, компетентності тощо.

Громадська думка – це складне надіндивідуальне утворення, а не сума думок окремих осіб, опитати яку неможливо, бо вона не відповідає. Її можна тільки досліджувати, відфільтрувавши «порожні відповіді» тих, хто не цікавиться певною проблемою взагалі, не має визначеної позиції з цих питань, а головне – відсіявши за допомогою запитань-фільтрів та тестових запитань все, як кажуть американці, що «несуттєво, некомпетентно і не стосується справи».

У США 1935 року провідні фірми почали регулярно публікувати результати дослідження громадської думки. Спочатку фірма Е. Роупера («the Fortune Survey»), а за кілька місяців вперше заявили про себе Американський інститут громадської думки Дж. Гелапа. Багатолітні дослідження інституту сприяли поширенню самого поняття «думка». Сьогодні дослідники мають справу з широкою та майже не обмеженою цариною найрізноманітніших поведінкових актів. У цьому простежується певна логіка: фактологічна інформація щодо поведінки людей належить до області громадської думки, позаяк цю інформацію одержують від людей, що в певний спосіб діють. Моделі поведінки вже також стали завдяки цьому предметом зацікавлення та статистики.

Друга половина 20 ст. спричинила нові тенденції у дослідження громадської думки, проте, попри постійне прагнення докладно описати громадську думку у взаємодії з різними інститутами, дослідники не дійшли до єдиного тлумачення даного феномену. У теорії переважає розуміння громадської думки як певного соціально-психологічного стану суспільства, або ж систему морально-етичних параметрів, основною функцією яких є оцінка ситуації.

Громадську думку, також, можна розглядати в різних аспектах – через суспільне та соціально-психологічне середовище індивіда, групи, колективу, суспільства, і як результат впливу мікро- та макросередовища, на процеси його функціонування та розвитку. Найважливішим завданням аналізу громадської думки, в широкому розумінні, -є зафіксувати стан соціальної дійсності та його відображення в психіці суб’єктів.

У дослідженнях проблематики громадської думки в світовій соціологічній науці можна виокремити три основні напрями:

1) вивчення громадської думки як соціального феномену (його структури, ролі в боротьбі політичних сил, ставленні до суспільно-політичних інститутів, наприклад до політичної влади тощо).

2) аналіз інформації щодо думок широких мас з приводу конкретної події чи ситуації у суспільстві та державі;

3) аналіз думки громади як споживачів у дослідженні ринку.

Досліджуючи громадську думку, варто звернути увагу ще на два важливі аспекти: аналіз (якщо це дозволяють розміри групи) параметрів самої групи (вік, стать, соціальний статус, освіта, рівень поінформованості), а також, групові та індивідуальні психологічні характеристики (установки, щільність групи, цінності, стереотипи, емоції), д того ж аналізувати дані характеристики варто протягом усього процесу розгортання громадської думки ( до зародження, під час зародження, протягом функціонування, під час згасання та після відмирання). Не менш важливим індикатором громадської активності є особа лідера, його психо-фізіологічні особливості, рівень авторитетності та впливу на групу тощо.

Іншим важливим аспектом аналізу громадської думки є врахування контексту, моменту, так званий ситуаційний підхід до аналізу, позаяк характер відображення дійсності в громадській думці першочергово формується на рівні буденної свідомості, а громадська думка виражає судження, позиції, зміст яких часто є досить відносним, тобто відзначається певним ступенем ситуаційності.