20.Культура Давньої Греції класичного періоду.

Античність (давній) – культури давньої Греції і Риму (прийнято позначати).

Цивілізація виникла пізніше за Єгипет – середина 3 тис. до н.е. Це приблизне визначення.

У своєму розвитку суспільство і мистецтво проходять 5 основних етапів:

1. Крито-мікенський – від середини 3 тис. до н.е. – до 12 ст. до н.е.

2. Гомерівський – 11 – 9 ст. до н.е.

3. Архаїчний (архаїка) – 8 – 6 ст. до н.е.

4. Класичний (класика) – 5 ст. до н.е. – остання чверть 4 ст. до н.е.

5. Елліністичний – від останньої чверті 4 ст. до н.е. до 27 року до н.е.

Ця хронологія відповідає незалежному існуванню Греції як державного утворення (до входження до складу Римської імперії).

Класичний період

Червонофігурний стиль – ще більша майстерність. Червоний – колір самої глини. Художник мав чітко знати техніку. Протримався дуже довго ( до кінця існування давньої Греції).

Класичний період – найвище досягнення культури Давньої Греції.

1,5 ст. – розквіт мистецтва. Нові види, урізноманітнення жанрів.

Скульптура – станкова і мілка. Поява монументальної скульптури – боги, що прикрашали основні храми. Скульптор Фідій – 5 ст. до н.е. – статуя Зевса, Афіни (7 і 11 метрів). Статую Афіни було видно за декілька десятків кілометрів. Для її виконання – нова техніка. Не з каменю. Хризаелефантична техніка – поєднання дорогоцінних металів і слонової кістки. Скульптури створювали так – дерев'яний скелет, що обливався металами і прикрашався слоновою кісткою. Остання така була знищена турками – Османською імперією. Троянський кінь – велика скульптура з дерева.

Широко використовується бронзове лиття у форму. Їх лишилося не дуже багато. Вони є автентичними. Бронзу важко виправити, форма мала бути бездоганною. «Трійка коней» - Венеція у соборі. Фасад прикрашає копія, а оригінал – всередині. У музеї Ватикану – скульптура Геракла – кілька метрів, з міді з інкрустованими очима.

До нас дійшли мармурові скульптури – це копії грецьких скульптур римлянами значно пізніше.

Скульптури – ідеальність форми, гармонія частин. Значно більш реалістичніша, ніж архаїчна скульптура, реалістичні обличчя. Але вона не є індивідуалізованою. Вона ідеалізована – без вад.

Найвищий розквіт Греції. Оптимістичне світосприйняття. Людина має бути прекрасною, майже як боги. Мистецтво це відображує. Перемога у війні в той час – це не техніка, а саме фізична сила.

Існував канон Лісіппа і канон Поліклєта. У каноні Лісіппа за одиницю вимірювання – людське обличчя – 1 до 8 – відношення обличчя до тіла. Поліклєта – 1 до 9. Жодних емоцій на обличчі скульптур, бо емоції руйнують гармонію, а відповідно, і красу.

Сократу належить ідея про те, що гарна людина ще й розумна і добра. Бо нерозумність не може існувати разом з красою. Калокагатія – єдність краси і добра.

Найвідоміші скульптори:

Лісіпп, Поліклєт, Мірон, Пракситель, Скопас, Фідій.

Пракситель – першим почав зображувати жінок оголеними. Зображення Афродіти.

Мірон – йому належать перші вдалі спроби передати рух людського тіла. Скульптура дискобола.

Скопас – почав передавати важкі ракурси і повороти. «Мєнада» - зображення жінки в розвиваючомуся хітоні (учасниця свята Діонісія). Це не типове зображення, бо жінка п’яна. Це відхід від ідеального.