logo
GOS_1

33. Культурологія як наука: предмет, структура, історія формування

Культурологія (лат. cultura - обробіток, землеробство, виховання, шанування; грец. Λόγος - думка, причина) - наука, що вивчає культуру, найбільш загальні закономірності її розвитку. У завдання культурології входить осмислення культури як цілісного явища, визначення найбільш загальних законів її функціонування, а також аналіз феномену культури як системи. Оформилася в самостійну дисципліну культурологія в XX столітті.

Термін «культурологія» був запропонований у 1949 році відомим американським антропологом Леслі Уайтом (1900-1975) для позначення нової наукової дисципліни як самостійної науки в комплексі соціальних наук. Культурологія є інтегративною сферою знання, народженою на стику філософії, історії, психології, антропології, мовознавства, етнографії, релігії, соціології та мистецтвознавства. Однак, в зарубіжній науковій класифікації культурологію як окрему науку не виділяють [1]. Феномен культури в Європі та Америці розуміється переважно в соціально-етнографічному сенсі, тому основною наукою вважається культурна антропологія.

Предмет культурології - дослідження феномену культури як історично-соціального досвіду людей, який втілюється в специфічних нормах, законах і риси їх діяльності, передається з покоління в покоління у вигляді ціннісних орієнтирів та ідеалів, інтерпретується в «культурних текстах» філософії, релігії, мистецтва, права. Сенс культурології на сьогоднішній день в тому, щоб вчити людину на рівні культури, як її творця. У залежності від цілей і предметних сфер, рівня знання та узагальнення виділяють фундаментальну та прикладну культурологію. Фундаментальна вивчає культуру з метою теоретичного та історичного пізнання цього феномена, займається розробкою категоріального апарату і методами дослідження; на цьому рівні можна виділити філософію культури. Прикладна, спираючись на фундаментальні знання про культуру, вивчає окремі її підсистеми - економічну, політичну, релігійну, художню - з метою прогнозування, проектування та регулювання актуальних культурологічних процесів.

Предметом культурології як навчальної дисципліни є історичний та соціальний досвід людини, закріплений в традиціях, нормах, звичаях, законах тощо. Вивчення його змісту, структури, динаміки, технологій функціонування та механізмів збереження, трансляції, освоєння та зміни традицій, цінностей і норм формують науковий світогляд, що сприяє розумінню множинності шляхів соціокультурного розвитку, толерантному сприйняттю інших культур та глибшому усвідомленню вітчизняних культурних досягнень.