17. Культура Давнього Єгипту та її особливості

Одна з найдавніших цивілізацій. Формувалася майже водночас з цивілізацією Межиріччя. В 4 тис. до н.е. – високорозвинена цивілізація, залишками якої є Піраміди. 3 тис. до н.е. – найбільш давні піраміди Давнього Єгипту. В 3 тис. – настільки монументальні споруди, що потребували високих інженерних і матеріальних знань. Найвідоміші - Хеопса, Хіфрена і Міккеріна – піраміди Гізи. Не є найдавнішими. Найдавніша – піраміда Джосера. Не належать до образотворчого мистецтва – є витворами архітектури. Є поховальними спорудами фараонів. Поховальні камери в ґрунті. Їх оздоблення – мистецтво.

Піраміда Джосера виконана у формі сходинок, ярусів, що нагадує Зіккурати в шумеро-аккадському царстві. Але Зіккурат був храмом і ці сходинки заповнювалися людьми чи ченцями, а Піраміди були лише гробницями.

Існує точка зору, що ці споруди позаземної цивілізації. Брили їх у кілька десятків тон на висоті у 37 метрів. У Луксорі збереглися залишки знарядь, за допомогою яких це робилося. Це була величезна робота, що вражає до сих пір. Але сенсу цих споруд мало. Будувалися вони приблизно 1000 років для різних фараонів. Поступово це зійшло на нівець.

Ззовні вони нічим не прикрашені, а лише поховальні камери – зразки скульптури і живопису давнього Єгипту. Це приміщення, де у саркофазі була мумія і речі, що мали знадобитися йому в потойбіччі. Вони були пограбовані, тому до нас дійшло поховання Тутанхамона – збереглося повністю. В Каїрському музеї. Там ліжка, карети, скульптура – мілка пластика – найчастіше птахи чи тварини, іноді людські фігури. На саркофазі не лише коштовне оздоблення, а і відтворені сцени з життя самого фараона. Стіни камер розписані сценами, пейзажами, родиною тощо.

В 2 тис. до н.е. припинили будувати піраміди, мистецтво перейшло в нові форми - скельні храми і там поховання. Природні скелі з внутрішніми кімнатами з зображеннями, скульптурами. Найвідоміший – храм Абу Сімбел поблизу міста Асуан (кордон з Суданом). Це величезний храм у скелі. Вирублені внутрішні камери доволі глибоко. В кінці, біля останньої стіни – 4 монументальні скульптури – зображення фараона і дружин ( у 2-2,5 разів більше реального зросту). Вони розташовані проти входу так, що 2 рази на рік ( день народження і день коронації) промені сонця потрапляють на скульптуру фараона. Скульптури сидячі.

Асуанську плотину будували двічі. В середині 20 ст. один з паводків перевалив через плотину і побудували другу – вище старої. Було вирішено перемістити храм на інше місце, бо його б затопило. Його перенесли і зберегли ефект сонця 2 рази на рік. Крім статуй, вхід в цей храм оформлюють 4 великі скульптури фараона і його дружини. Між двома центральними – вхід у храм. Вони величезні. Всередині – всі камери вкриті по стінах і стовпах живописом. Це здебільшого ієрогліфи. Крім них є зображення фараона, сцени з життя – полювання, державні справи. Це все було розфарбовано і ця фарба збереглася і до сьогодні. Лазурит – синя фарба. Врізаний рельєф ( у камені).

Елементи скульптури і живопису поєднувалися.

Завжди зображення виконані з дотриманням суворих правил – зображення у повний зріст або обидві ноги рівно, або коли одна висунута вперед. Більше ніяк. Якщо одна вперед – за життя фараона. Статично – померлий фараон.

Крім скульптур фараона, дружини і богів з'являлися й інші персонажі – увіковічений вельможа чи навіть архітектор. Архітектор мав право збудувати піраміду самому собі (значно меншу). Професія архітектора була дуже значимою. Зображення передають ознаки професії – чиновник з папірусом і писемним знаряддям.

Індивідуальні риси передавалися не дуже чітко – скульптура міністра фінансів – кераміка. Був дуже високопоставлений, тому був зображений поруч з дружиною.

Живопис специфічний – контурне зображення на поверхнях стін, саркофагу. Художник дотримувався непорушних правил – давньоєгипетського канону:

• завжди фараон за розміром зображувався значно більшим за всіх інших людей;

• зображення поєднувалося з анфасом і профілем ¾. Обличчя в профіль, плечі ¾, ноги в профіль (рівно лише плечі). Не порушувалося аж до елліністичної доби протягом 4 тис.

• зображення фараона і дружини фарбувалося – його – в коричневий, її – в жовтий чи світло коричневий. Така манера живопису (не дуже реалістична) була через сталі правила та світоглядні настанови. Тварини і птахи зображувалися дуже реалістично, на відміну від людей.

Зображення людей пов’язані зазвичай з похованням, вони виконували релігійну функцію. Це все для його загробного життя. Він мав відтворитися саме таким, яким його намалювали ( 3 вимірним). Тому малюнок і намагається зобразити його з цсіх боків. Це роль креслення.

Фараон завжди одружувався на сестрі, матері чи дочці.

Фараон Ехнатон – чоловік Ніфертіті, розлучився з нею і одружився на дочці, якій було 8 років. Нікуди з династії влада не виходила. Фараон завжди ходив з накладною борідкою – це символ влади, як і головний убір.