GOS_1

65.Основні інститути сфери дозвілля

1. Клубні заклади

Найпоширенішим типом установ культури залишився клуб, який представляє собою поліфункціональний комбінат, здатний створити людині різноманітні умови для розвитку та відпочинку, чинити на нього комплексний інтелектуальний і емоційний вплив.

Клуби міцно увійшли в побут людей, особливо на селі, і стали необхідною частиною суспільного життя. Вони виступають як найважливіші центри спілкування людей.

Клубні установи - узагальнене поняття. До них відносяться і маленькі клуби, і великі будинки і палаци культури. Між клубом, Будинком і Палацом культури немає принципової різниці. Їх відмінність - в можливостях, які вони мають, в обсязі та масштабі роботи.

Незважаючи на те, що на селі йде процес деколективізації, приватизації, роздержавлення, тут збереглися в основному клубні установи. Це районний Будинок культури, сільський Будинок культури, сільський клуб.

Районний Будинок культури, який розташований в районному адміністративному центрі, поряд з проведенням широкої культурно-дозвільної діяльності серед населення веде велику роботу з надання методичної допомоги всім установам культури, розташованим на території району.

Районний Будинок культури має свій самостійний бюджет, поточний і розрахунковий рахунки в банку. Він має два джерела фінансування: з місцевого бюджету та з зароблених фінансових коштів через спецрахунок.

Існують ще клуби навчальних закладів, будинки офіцерів, клуби військових частин, будинки акторів, письменників, архітекторів, вчителів, медичних працівників і т.д.

На підприємствах промисловості, будівництва, транспорту, в радгоспах, установах, навчальних закладах поки що діють переважно профспілкові клуби, будинки і палаци культури. За своєю підпорядкованості вони поділяються на три групи: Клуби, будинки і палаци культури, обслуговуючі працюючих одного підприємства, установи або навчального закладу.

Єдність цілей і завдань, що стоять перед клубними установами незалежно від їх належності, робить їх універсальними установами в організації дозвілля народу, значно відрізняє їх від інших типів закладів культури.

2. Парки культури і відпочинку

Парки культури і відпочинку створювалися і створюються для оптимального використання природних умов в інтересах зміцнення здоров'я, культурного розвитку трудящих і організації їхнього дозвілля на відкритому повітрі.

Перші парки були задумані як універсальні комбінати культури і відпочинку трудящих, поєднуючи культурно-просвітній і фізкультурно-оздоровчий види діяльності.

У самій назві «парки культури і відпочинку» відображена основна ідея цієї установи. Частина назви «парк» означає, що мова йде насамперед про природному об'єкті. Слово «культура» вказує на освітній, пізнавальний характер діяльності парку, і нарешті, слово «відпочинок» вказує на те, що в парку передбачено можливості розваг на атракціонах для емоційної розрядки й зняття втоми.

У діяльності парків культури і відпочинку з'явилося багато нового як за змістом, так і за формою.

На сучасному етапі в діяльності парків культури і відпочинку особливо зростає значення екологічної функції, його ролі у формуванні екологічної свідомості населення. Це явище пов'язане з тенденцією відомого відриву городян від природи, ослаблення контактів сучасних мешканців міст зі світом природи.

Інша особливість діяльності сучасних парків культури і відпочинку полягає в тому, що відбуваються зміни у змісті відпочинку відвідувачів, тому зростає значення рекреаційної функції. Рекреаційна функція пов'язана сьогодні з самоцінністю відпочинку в природному оточенні, з тим, що в умовах природи людині легше змінити звичне середовище оточення, темпи і ритми поведінки, норми його діяльності у сфері виробництва, побуту, освіти.

Їх діяльність опирається на платні основи, що дає можливість для самостійного господарського розвитку.

3. Кінотеатри

Найбільш популярним типом закладів культури є кінотеатр. Кінотеатр - заклад, призначений для здійснення показу кінофільмів населенню. Кінотеатри бувають стаціонарні та пересувні. Основне приміщення - зал для глядачів, оснащений кінопроекційною апаратурою, екраном, гучномовцем. Сукупність технічних засобів, що використовуються в кінотеатрі, відрізняє їх один від одного. Кінотеатри розрізняють за величиною екрану: широкоекранний і звичайний формат.

Кінотеатри проводять широку культурно-дозвільну діяльність: перед початком кінофільму організовуються зустрічі з депутатами, концерти професійних і самодіяльних колективів, лекції, бесіди і т.д.

Останнім часом на базі кінотеатрів стали організовуватися кіновідеоцентр, кіносалони. У вартість квитка в відеоцентру входить набір безалкогольних напоїв, морозиво та солодощі.

4. Центри дозвілля

Термін «центр дозвілля» розуміється неоднозначно. Офіційні документи не дають досить повного уявлення про центр дозвілля. Центр дозвілля на сучасному етапі представляється як якісно новий рівень у розвитку соціально-культурної діяльності населення, залишаючись близьким до такого типу установ, як клуб.

Головним завданням центрів дозвілля є створення оптимальних умов для масового, групового, сімейного та індивідуального розвитку творчих здібностей, спілкування, відпочинку, розваг, відновлення духовних і фізичних сил на основі вивчення культурних запитів та інтересів різних категорій населення.

Перед центрами дозвілля ставиться завдання якомога більш широкого надання населенню платних культурно-оздоровчих послуг, що користуються найбільшим попитом. Передбачається, що ці типи закладів культури зможуть зосередити в одній будівлі повний комплекс послуг, включаючи організацію масового активного відпочинку, розваг, сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини.

Студентам слід не тільки теоретично засвоїти призначення, специфіку роботи центрів дозвілля, а й набути необхідного практичного досвіду для роботи в цьому новому утворенні.

Теоретична освіта і практична діяльність по створенню центрів дозвілля є відображенням сучасної концепції дозвілля, принципи організації якого у все більшій мірі орієнтуються на задоволення різноманітних потреб різних верств населення на платній основі. На відміну від інших установ культури, які виконують більш вузькі завдання з організації дозвілля, центри призначаються для багатопрофільного обслуговування населення.

Перед центрами дозвілля ставиться завдання якомога ширше надавати населенню високоякісні платні послуги - у тому числі культурно-оздоровчого плану, які користуються найбільшим попитом і популярністю у самих різних верств населення.

Згідно з тимчасовим положенням центри дозвілля виконують такі функції: розваги, стимулювання творчої активності, дозвіллєвого спілкування, навчання дозвіллєвим навичкам, фізкультурно-оздоровчу, інформаційно-методичну та інші.

Щоб виконати ці функції, центр дозвілля повинен розташовуватися в будівлі або комплексі будівель і споруд, оснащених необхідним обладнанням.

В основу організації центрів дозвілля покладено три принципи: колективного самоврядування, повної самоокупності та індивідуального членства. Населення бере участь у створенні центру дозвілля, а потім приймає участь у його роботі на основі широкої самостійності та індивідуального членства.

Центр дозвілля діє на основі статуту, затвердженого вищим органом, а управління здійснює директор на основі єдиноначальності. Директор призначається і звільняється з посади вищим органом, він організовує всю роботу центру і несе відповідальність за його діяльність.

Обов'язки художнього керівника, головного інженера, головного художника, головного механіка встановлюються директором. Художньо-технічна рада виконує роль дорадчого органу.

5. Культурно - розважальні комплекси

Пошуки в удосконаленні організації діяльності установ культури призвели до думки про створення культурних комплексів, що передбачають інтенсифікацію діяльності системи культурного обслуговування населення. На селі цьому сприяє консолідація установ культури, зведення їх в межах того чи іншого регіону в комплекс. Для села це особливо важливо, бо взяті окремо, у відриві один від одного діючі там установи культури за своїми можливостями виглядають поки що досить обмеженими. Але об'єднані в певну систему, побудовану на основі постійної та всебічного взаємодії, вони можуть знайти нову якість і чималі можливості для поліпшення своєї роботи.

Культурні комплекси створюються на засадах добровільного злиття установ культури, незалежно від їх відомчої приналежності, в межах одного або кількох господарств і об'єднання матеріальних коштів місцевих органів, власних доходів і асигнувань господарств з фонду соціально-культурних потреб та спонсорської допомоги. При такій організації справи, координації керівництва установами культури досягається значне зміцнення матеріальної бази культурного обслуговування населення і помітно підвищуються якісні і кількісні показники всієї культурно-дозвільної діяльності.

При всьому різноманітті соціально-економічних умов та стану мережі органи культури незмінно фіксували, що у всіх випадках, коли периферійні установи культури об'єднувалися, відбувалося значне поліпшення обслуговування населення як у центрах господарства, так і на виробничих ділянках, Зростали кількісні та якісні показники культурно-дозвільної діяльності, зміцнювалася матеріальна база, піднімався престиж кадрів, розширювався громадський актив.

6. Культурно-спортивні комплекси

Формування гармонійної особистості багато в чому залежить від взаємодії всіх соціальних інститутів, що беруть участь в цьому процесі: сім'ї, школи, трудового колективу, громадських організацій, засобів масової інформації, закладів культури, спорту, відпочинку, творчих спілок.

Здійснити таку взаємодію можна лише за вмілої інтеграції всіх державних і громадських організацій, причетних до культурно-дозвільної діяльності.

Створення культурно-спортивних комплексів мало кілька паралельно розвиваючихся і діючих напрямків: Культури, яка включала мережа театрів, концертних залів, кінотеатрів, парків, клубів, музеїв тощо; фізкультури і спорту - мережа стадіонів, спортзалів, футбольних полів, спортивних майданчиків, плавальних басейнів і т.п.; Відпочинку - мережа закладів відпочинку та туризму, майданчиків, дитячих клубів і гуртків за місцем проживання, різних добровільних товариств типу мисливців і рибалок, любителів книги і т.д.

Кожен напрямок реалізується за властивим йому видів культурного обслуговування населення.

Створення культурно-спортивного комплексу - це новий підхід до культурного обслуговування населення, який дозволяє забезпечувати, з одного боку, єдність структур входять до нього установ культури і спорту, а з іншого - інтеграцію всіх видів управління сферою дозвілля.

Підприємства побутового обслуговування організовують на базі КСК різні гуртки: рукоділля, кулінарії, моделювання і пошиття одягу, ремонту побутової техніки і т.п., Розширюють форми спільної з установами культури роботи з обслуговування малих населених пунктів, польових станів, віддалених ділянок і ферм, вивчають разом з працівниками КСК попит населення на різні види товарів і послуг та надають посильний вплив на формування розумних потреб.

Організована таким чином цілеспрямована діяльність установ культури, спорту та інших організацій, об'єднаних у культурно-спортивний комплекс, дозволяє уникнути однобічного захоплення окремих культурно-дозвіллєвих програм, Забезпечити взаємопов'язаний розвиток усіх напрямків дозвільної діяльності для реалізації комплексного, системного підходу до процесу організації дозвілля.

Оптимальне поєднання галузевого та територіального принципів може бути досягнуто тоді, коли установи, що входять в КСК, підкоряються єдиному директору і звітують перед своїми вищестоящими організаціями за всю змістовну та фінансово-господарську діяльність, коли КСК має статус юридичної особи.

7. Молодіжні заклади дозвілля та кафе

Сучасна організація раціонального використання дозвілля призвела до створення молодіжних центрів дозвілля і кафе.

Поява нових типів закладів культури знаходиться в нерозривному зв'язку з новими реальними методами господарювання, новими формами організації праці, такими, як бригадний і сімейний підряд, індивідуальна трудова і кооперативна діяльність. Так з'явилися молодіжні центри дозвілля і кафе, які проводять широку культурно-дозвільну діяльність в специфічних умовах.

Молодіжні центри дозвілля функціонують за принципом центрів дозвілля.

Механізм утворення грошових коштів молодіжного центру дозвілля, витрачаються на оплату праці його працівників, ідентичний формування єдиного фонду оплати праці підприємств, об'єднань і організацій, переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування.

Дохід молодіжного центру дозвілля утворюється за рахунок виручки від реалізації продукції, робіт, послуг у діючих цінах, розрахованих відповідно до методичних рекомендацій з розрахунку цін на платні послуги та іншими відповідними цінами. Дохід молодіжного центру дозвілля є джерелом виробничого і соціального розвитку, оплати праці, він знаходиться в розпорядженні центру і використовується ним самостійно.

Слід зазначити, що є декілька варіантів нормативів розподілу доходу, в яких враховуються практично всі аспекти фінансово-господарської діяльності молодіжних центрів доходу.

Недолік власних оборотних коштів може компенсуватися госпрозрахунковим доходом, а їх поповнення здійснюється за рахунок власних ресурсів.

У молодіжному кафе може здійснюватися культурно-дозвіллєва діяльність.

Адміністрація молодіжного кафе забезпечує найбільш сприятливі умови для організації відпочинку молоді. Перш за все мова йде про оснащення кафе зручними меблями, необхідним обладнанням, про художньому оформленні інтер'єрів, забезпеченні культінвентарем, звукопідсилювальної і відеоапаратурою, іншими засобами культурно-освітньої роботи.

Вся культурно-дозвіллєва діяльність у молодіжному кафе проводиться на принципі самоокупності.

Кошторис витрат на проведення культурно-дозвіллєвих програм у молодіжному кафе розглядається і затверджується відповідно до Положення про любительське об'єднання, клубі за інтересами.

66.Специфіка рекреаційно-розважальних технологій в клубах. Соціальні функції клубів

16,17 ст. Англія. – виникли.

Соціальні функції клубів.

Соціальні функції залежать від змісту діяльності клубу, а реалізація цих функцій – від умов існування клубу. Соціальна функція має на меті адаптацію та інтеграцію особи в суспільстві, а тому, вона в основному пов’язана із соціально-культурними, рекреаційними, та дозвіллєвими заходами для дітей, інвалідів, пенсіонерів, ваких підлітків.

67.Специфіка музею як соціально-культурного центру

Музей – це культурно – просвітня та науково-дослідна установа, призначена для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної та духовної культури, залучення населення до надбань світової та національної спадщини.

Основні напрямки музейної діяльності:

1. Культурно-освітня робота

2. Науково-дослідна діяльність

3. Комплектування музейних фордів

4. Виставкова та експозиційна робота.

Музейна справа – це спец. галузь наукової діяльності, яка здійснюється музеями для комплектування, збереження, вивчення та використання пам'яток культури.

Методи активізації уваги громадськості до музеїв:

1. Організація маркетингових досліджень.

2. Соціальна реклама і піар акції.

3. Постійне оновлення музейних виставок та експозицій.

4. Співпраця з різноманітними організаціями.

5. Додаткові послуги не притаманні музейній роботі.

Види музеїв: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві.

Основні тенденції розвитку музеїв на сучасному етапі:

1. Інтеграція музеїв в СКС.

2. Збереження та популяризація національних традицій.

3. Дотримання індивідуального підходу у роботі з відвідувачами.

4. Розвиток віртуальних музеїв та мультимедійних проектів.

5. Розвиток музейної діяльності за межами установи.

6. Розвиток музеїв як туристичних об’єктів.

1995 р. Закон України «Про музеї та музейну справу».

Содержание