34. Циклічна модель культурогенезу о.Шпенглера.

Шпенглер у праці «Присмерк Європи» (1922) обґрунтовує наявність життєвого циклу у кожної з культур, яка відображає власну історію: народження, розвиток, розквіт та старіння. Культура мислиться ним як вияв життя, творчої енергії, яка на стадії старіння втрачає здатність до саморуху та «відкритість» , тоді вона продукує застиглі схеми та моделі у формі ерзацкультури масових явищ. Цю стадію функціонування культури він пов’язує з урбанізацією, занепадом мистецтва, поширенням атеїзму, космополітизму, що й тлумачить як занепад культури. З цих позицій автором було здійснено аналіз понять культури та цивілізації та їх взаємодії. Цивілізація тлумачиться як стадія розвитку культури, яка наступає тоді, коли всі духовні цілі культури досягнуті, вичерпані і визначають поступове омертвіння живого організму культури, перетворюючи його на мумію.

Спираючись на циклічний підхід в усвідомленні культури, він акцентує увагу на замкненості її функціонування, її унікальності, що формується та визначається душею культури. Для пізнання душі культури Шпенглер застосував метод фізіогноміки , а саме – розкриття внутрішньої – духовної суті по зовнішнім матеріальним ознакам. Кожна з культур має власну форму, ідеологію, почуття – власне життя, долю, смерть. Всього він виділив 8 культур, які на його думку й сформували світову історію.