37.Елітарна та масова культура

Масова культура (або поп-культура) – це культура, яка розповсюджена серед широких верств населення окремого суспільства, має комерційний характер, елементи якої знаходяться в кулінарії, одязі, ЗМІ, в розвагах, спорті, літературі тощо. Масова культура завжди виступає в опозиції з елітарною культурою.

В ринкових відносинах масова культура завжди виступає в ролі продукту, який має приносити прибуток.

Існують різні підходи, проте більшість вчених пов'язують виникнення масової культури з науково-технічною революцією.

Масова культура, вперше в її розвинутому вигляді, сформувалася в США. Її виникненню сприяв розвиток ЗМ комунікації – газет, журналів, радіо, кіно тощо.

З одного боку, розвиток масової культури демократизував культуру населення, з іншого – зумовив проникнення в культуру комерційних інтересів, із початку 20 століття, культура вперше стає предметом бізнесу.

У США, у новій країні, що з'являється серед дикої природи, ішла щоденна боротьба за елементарне фізичне виживання, і для мільйонів іммігрантів, що бігли на новий континент від європейської вбогості, економічний успіх був важливіше культури, недарма європейці називали американців "новими варварами". Америка створювала нове мислення, нову психологію, нові культурні цінності - цінність праці, матеріального багатства, росту економіки.

У США класична культура не могла мати такого авторитету, як у Європі, тому що вона статична по визначенню, вона говорила про вічний, і тому не відповідала умовам американського життя, побудованої на постійній зміні.

Однак, класична культура не була повністю відкинута, вона була використана як сировина, що після вторинної переробки - "cultural recycling", ставала частиною товарів широкого вжитку, культурного ширвжитку.

Елітарна культура (англ.High culture, нім.Hochkultur) — культура, що грунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість. Концепцію елітарної культури обстоював А.Шопенгауер. Вихідним пунктом цієї концепції, на його думку, є антропологічний поділ людей на два типи «людей корисних» (масу) і «людей-геніїв». Останні естетично обдаровані й схильні до філософсько-художньої творчості.

Однак жодна суспільна культура не може обходитися без інтелектуальної верхівки: при відсутності такої суспільство заполонить хвиля масової культури Інтелектуальний рівень культури підтримує елітарність, котра виконує в суспільстві роль культурного лідера.

Функції елітарної культури:

• пізнавальна функція (гносеологічна), в межах якої культура забезпечує людину істинними або соціально значущими знаннями про навколишній світ, що дозволяє успішно адаптуватися до природних чи соціальних умов;

• ціннісна функція (аксіологічна), Завдяки якій здійснюється цілепокладання соціокультурного розвитку, визначаються ідеали і норми поведінки в конкретному суспільстві і, більш широко, регулюються відносини між людьми;

• інформаційно-комунікативна функція здійснює збереження і передачу в часі і просторі соціально-значимої інформації, яка забезпечує взаєморозуміння і єдність суспільства;

• нормативна (регулятивна) функція культури пов'язана, перш за все, з визначенням різних сторін, видів суспільної і особистої діяльності людей; у сфері праці, побуту, міжособистісних відносин культура регулює вчинки, дії і навіть вибір людей; регулятивна функція спирається на такі нормативні системи, як мораль і право;

• знакова (семіотична) функція - культура являє собою певну знакову систему, тому неможливо оволодіти досягненнями культури без вивчення відповідних знаків.