25.Культура доби Відродження Культура Західної Європи доби Ренесансу та її особливості Культура Західної Європи XVII ст. Новий час в історії Європи.

Ренесансний живопис – з кінця 13 до почату 17 ст. В середині цього періоду підперіоди – кінець 13 – початок 14 ст. – проторенесанс, 14, 15 ст – раннє Відродження ( до 90-х р. 15 ст.), Високе Відродження – кінець 15 ст. (90-і роки) – 40 р. 16 ст. Пізнє відродження – 40-і р. 16 ст. до 40х. р. 17 ст.

Ще одна класифікація – італійська. Виходить з визначення століть.

1.Дученто (перед ренесанс) – 1200р – 13 ст.

2. Триченто – 1300 р. – 14 ст.

3. Кватроченто – 1400р. – 15 ст.

4. Квінтеченто – 1500 р. – 16 ст.

5. Чінквіченто – 1600 р. – 17 ст.

Ренесанс (Відродження) – франц. Термін сформульований вже після закінчення самого періоду. Це повернення до цінностей античності.

Географічні межі:

Не вся Європа. Існує 2 точки зору:

1. це культура обмежена в просторі, локальна. До території відносять Італію, пн. Німеччину, Нідерланди ( Бельгія і Голландія), Велика Британія. Щодо Франції та ін. країн – окремі явища цієї культури.

2. Ренесанс – універсальне для Європи явище.

Причини виникнення цієї культури:

Виник у країнах, що мали вихід до моря – це найрозповсюдженіший шлях торгівлі. Після першої буржуазної революції у Нідерландах формуються капіталістичні відносини. Перші капітали у формі торгівельного капіталу. Накопичення фін. Коштів ств. умови за яких власники коштів мали можливості витрачати їх на предмети розкоші, мистецтво. Адже мистецтво це нематеріальна культура і не є предметом першої необхідності, тож виникає лише за сприятливої економ. ситуації. Першими замовниками стають купці. Предметом торгівлі були залишки, нових товарів, копіювання творів античності.

Середньовічне мистецтво ігнорувало тілесність, а античне – оспівувало. Виявилося, що тіло може бути предметом мистецтва. Античний світ не релігійний, а антропоцентричний. Все це повертається в Європу знову. Принцип гуманізму – людина проголошується найвищою цінністю. Перший гуманіст – Данте Аліг’єрі «Божественна комедія». Взагалі «Комедія», божественною її назвали потім.

Ренесансна культура є дуже протирічною. З одного боку це епоха титанів – митців, вся Європа вкрилася чудовими архітектурними пам'ятками, а з іншого – церква у 20 ст. піддала цю епоху анафемі – саме з неї розпочався індивідуалізм, що є одним з найбільших гріхів людини.

Ренесансний живопис: засновник – Джотто ді Бондоне. Флоренція. В його творчості – кардинальні відмінності від середньовічного канону. Він зробив перші спроби передати простір, ілюзію глибини. Відходить він локальних кольорів. Але йому не вдалося передати повітря – глибину, відстань.

Наступним стає виникнення станкового олійного живопису – картин. Це новий вид живопису, зручний для колекціонування. Революційність олійних фарб була у тому, що вони дозволяли створювати і змінювати вже існуюче зображення.

Найбільш революційним стає відкриття і застосування лінійної перспективи. Доволі тривалий час цей секрет приховувався. Ілюзія 3 вимірного простору. Картини вражають реалістичністю – глибина, відстань, пропорції.

Раннє Відродження – Мазаччо – флорентійський художник, переважно техніки фрески. Фреска «вигнання з раю» вперше зображувала оголених людей.

Філіп Ліппі – новий підхід до втілення жіночої краси. Доволі відверно було видно волосся, перевите нисками перлів. Брюнеток майже не зображують – золотисте волосся. І в самому суспільстві жінки також змінилися. Золотисте волосся – досягнення хімії – спершу просто годинами сиділи під сонцем, а далі – окис ртуті. Жінки в тілі. Широкі плечі, високі груди. Одяг - стає більш розкішним, комбінації тканин, кольорів. Дорогі тканини завезені зі сходу. Чоловічий одяг – форми, фарби. Все яскраве. З'являються штучні широкі плечі – підкладалася вата.

Ботічеллі – найяскравіші жіночі зображення. «Народження Венери», «Весна».

Перуджино – вчитель Рафаеля.