22. Культура Давнього Риму та її особливості. Християнство як світоглядне підґрунтя культури Візантії.

З кінця 2 тис. до н.е. і приблизно до 8 ст. до н.е. Цей проміжок визначають як етруський чи царський період. З 8 до 1 ст. н.е. – період римської республіки. З 1 ст. н.е. до 5 ст. н.е. – період давньоримської імперії.

Етруський період.

Етруски були пращурами римлян. Саме вони складали ті династії, що правили (тому царський період). Дещо нагадували кавказькі народи. Це була писемна культура, пам’ятки писемності дійшли, але вони не розшифровані, писемність мертва.

Поширений культ померлих. Скульптури меморіальні.

Збереглися пам’ятки монументального живопису – настінний розпис поховальних камер.

Римська республіка

До етрусків додаються латиняни і греки (нащадки троянців). Виникає місто Рома (Рим), засновниками якого є нащадки троянців. Рим стоїть на 7 пагорбах. Засновники – Ромул і Рем. Влада переходить від етрусків до латинян.

Пам'ятки – римська імперія. Їх дуже мало через декілька причин:

• характер давньоримського суспільства. Вони були жорстокішими за греків, воювали з іншими етнічними племенами. Знищуєш або ти, або тебе. Формування потужної держави, розширення. Греція в одних кордонах, а Рим весь час завойовував. Діти засновників Риму – патриції, а приєднані – плебеї (другий сорт). Зорієнтовані на силу і їм було не до мистецтва. Скульптор – колишній каменяр. Це фізична робота, що вважалася справою рабів. А рабами зазвичай були греки, що копіювали давньогрецькі скульптури. Самі твори теж завозилися з Греції цілими галерами, де розкупалися римлянами.

• на відміну від греків, наприкінці періоду республіки було прийнято закон, що підкреслював значимість однієї людини. Вона могла сама собі замовити та встановити пам’ятник при житті і встановити на вулиці міста (за значні досягнення).

Скульптура стала індивідуальною. Жодної типізації та ідеалізації. Скульптура стає портретною з усіма рисами обличчя і статури. Зовнішність ролі не грає, бо суспільство визнавало заслуги людей. А портрети і скульптури мають бути легковпізнаваними, схожими.

Живопис дійшов як монументальний, фресковий розпис. Згодом – розписи на стінах вілли. Завдячуючи виверженню вулкану вілли в Помпеях збереглися майже неушкодженими під вулканічною лавою.

Є домінування локального кольору – мінімум кольорів, без відтінків, без об’єму. Це плоскісний характер (як сучасні розмальовки).

Портрет приходить в живопис. Станковий живопис, але призначення його інше. В Єгипті в оазисі Фаюм були знайдені фаюмські портрети – це посмертні портрети, що заміняли поховальні маски. Вражали реалістичністю. Їх частина – в Каїрському музеї. Передавали індивідуальні риси, вік, тощо.

Візантія ( Кінець 5ст. – 15 ст.)

На початку 4 ст. в Римській імперії – поділ держави на Західну Римську імперію (Рим), Східну Римську імперію (Візантійська імперія). Столиця на узбережжі Босфору – Константинополь (зараз Стамбул).

Візантійська імперія проіснувала приблизно 1 тис. років. З кінця 5 ст. – незалежна. І до 15 ст.

Західна зникає, але східна продовжує існувати і ділі. Імператорська влада у Константинополі. Візантійська імперія – самостійна. Територіальним центром стає Греція. Навколо – Сирія, Єгипет, Вірменія. Поступово втрачає свої території аж до меж однієї Греції. Панівний етнос – Грецький. Імператор Константин перетворює християнство на офіційну релігію.

Твори скульптури – антропоморфні. Забороняє захоплення тілесною красою, бо вона тлінна, а вічною є лише душа, бо вона поєднує людину з Богом. Духовність висувається на перший план. Відтворювати треба саме духовну красу.

Живопис – зображуються боги і святі за допомогою техніки мозаїки. Збереглися в м. Ровенна в Італії – там перебувають імператори залишків Римської імперії. 5-6 ст. – декілька церковних споруд, що прикрашаються мозаїками.

Мозаїки собору Сан-Марко ( Венеція). Софія Київська – Оранта. Іконопис – візантійська імперія. Акцентуація очей, як дзеркала душі.

За легендою – Лука створив першу ікону ще за життя матері Христа. Знаходиться вона на Кіпрі.

Близько 8 ст. – масовий рух за знищення ікон – іконоборство.

Канонізація зображень бога богоматері і святих. Канони не можна було порушувати, вони обов’язкові.

«Посібник» Єрмінії – канонічний – які фарби, як зображувати, як мають бути розфарбовані. Зображення мало біти трохи трансформованим. Губи, брови нормальні. Очі – гіпертрофовані. Одяг – семантика – голубий – земний, червоний – страсті Христові. Одяг оформлювався тільки так. Не дозволялося зображення зі спини. Не використовувався чорний колір, тільки для сцени страшного суду. Ці сцени розташовувалися в храмах біля виходу.

Константинопольська – дещо тьмяна колористична гама.

Була своя школа іконопису і в Україні. Галицька і Волинсько-Київська (найяскравіша) – насичені кольори. Іконопис Андрія Рубльова. (він з Волині з с. Рубельки).

Дмитро Степовик – найбільш відомі дослідження з іконопису.