71. Організація дозвілля в туристичних закладах

Крім комфортабельних готельних комплексів, гарного краєвиду, якісного харчування, турист повинен мати можливість задовольняти свої рекреаційні, просвітні, культурні потреби.

Головною метою туристичного дозвілля є удосконалення якості обслуговування людини у вільний час; залучення її до різноманітних дозвіллєвих заходів в туристичних комплексах – готелях, санаторіях, пансіонатах, туристичних базах і таборах, туристичних клубах, а також організація ефективного відпочинку, сприяння оптимістичному настрою, відновлення духовних та фізичних сил людини. , Основними принципами дозвіллєвого обслуговування в туристичних комплексах є: індивідуальний підхід, комплексність у організації дозвіллєвих заходів, систематичність проведення дозвіллєвих заходів та їх цілеспрямованість, свобода вибору та добровільність участі, театралізація. Синтез усіх видів мистецтв.

На розвиток туризму істотно впливає організація дозвілля, що становить вагому складову найперспективнішої галузі світової економіки – Індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля створює умови для розгортання дозвіллєвої діяльності. Туризм сприяє задоволенню оздоровчих, просвітніх, професійних, рекреаційних потреб людини, економічному, політичному, соціальному, культурному розвитку суспільства.

Різноманітність форм дозвіллєвої діяльності є запорукою подальшого успішного функціонування всього туристичного комплексу. Однак дозвіллєва програма повинна відповіді дати загальній стратеги розвитку туристичного комплексу.

Як правило, анімаційну службу туристичного комплексу | очолює менеджер-аніматор, у підпорядкуванні якого знаходяться методисти-аніматори, організатори-аніматори та аніматори-виконавці.

Класифікація відвідувачів туристичного комплексу здійснюється за різними ознаками: за віком (діти, підлітки, молодь, дорослі, люди похилого та «золотого» віку), за статтю (чоловіки та жінки), за релігійними поглядами (невіруючі, православні, католики, мусульмани), за професійною приналежністю (військові, вчителі, художники, архітектори) та ін. Загальноприйнятною вважається класифікація туристів за віком, хоча слід враховувати й інші ознаки (національні особливості, інтелектуальний потенціал, матеріальне забезпечення, термін відпочинку).

Наприклад, значну кількість серед відвідувачів туристичних комплексів складають сім’ї. Аніматори повинні знати специфіку сімейного дозвілля, особливості його розвитку, популярні форми дозвіллєвої діяльності.

Серед туристів досить багато студентів. Туристичне дозвілля студентів сприяє відродженню культурних традицій, розкриттю творчого потенціалу молоді, задоволенню культурних, пізнавальних, рекреаційних потреб молоді.

Дозвіллєві програми в туристичних комплексах можна умовно класифікувати за такими ознаками:

• місцем проведення – паркові, клубні, готельні;

• віком учасників – дитячі, юнацькі, молодіжні, для дорослих, пенсіонерів;

• - радіусом дії – районні, місцеві, муніципальні, міжнародні

Загальновизнаною вважається класифікація дозвіллєвих програм за напрямами діяльності:

• рекреаційно-оздоровчі (дискотеки, танцювальні вечори, розважальні програми та вечірні шоу, карнавали, рибальство, ігрові конкурси, спортивні змагання);

- спортивні (мандрівки, змагання, велоспорт, плавання, екскурсії, подорожі);

• . – культурно-мистецькі {спектаклі, виставки, концерти, вернісажі, фольклорні акції, художні програми, відвідування музеїв, виставок, галерей);

• Просвітні (лекції, зайняття за інтересами, зустрічі, інтелектуальні ігри, вікторини, фестивалі).