3.3. Компоненти юридичної деонтології

Як і кожна наука, юридична деонтологія має свої ком­поненти. Дискусію, яка нині точиться навколо їх визначен­ня, ми пропонуємо розв'язати так. Відомо, що кожна люди­на, спеціаліст у тому числі, сприймає інформацію з певною послідовністю: свідомість - професійне почуття - готов­ність до професійної дії - професійна дія - усвідомлення наслідків професійних дій. Визначальними чинниками компонентів юридичної деонтології є свідомість, професій­не почуття й усвідомлення наслідків професійної дії. Дже­релами цих компонентів є різноманітні види культур. Тому можна вести мову про духовне (моральне, правове, інфор­маційне, національне та ін.), професійне почуття, отже, про основні компоненти юридичної деонтології, враховуючи й усвідомлення наслідків вияву почуттів у професійних діях, що є своєрідним стимулюванням свідомості.

Для зручності згрупуємо компоненти юридичної деонтоло­гії у підсистеми, блоки (хоча таке групування досить умовне):

а) знання про духовно-національне почуття, яке визна­чається такими видами культур, як: духовна, національна, фольклорна, релігійна, політична, філософська, наукова, державна, конституційна;

б) знання про морально-правове почуття, яке формує­ться культурами: моральною, звичаєвою, корпоративною і правовою;

в) знання про психологічно-естетичне почуття, яке зумо­влюється культурами: психологічною, інтелектуальною, куль­турою підсвідомості, емоі{ійною, педагогічною, естетичною;

г) знання про професійне почуття, що набувається під впливом культур: інформаційної, економічної, акторської, управлінської, менеджментської, зовнішньої, фізичної, бойо­вої, технічної, математичної.

Внутрішні аспекти цих та інших видів культур (суб-культур) є компонентами юридичної деонтології. Кількість видів культур є значною. В одних випадках субкультури виступають як основні, в інших - вони лише дотичні до юридичної деонтології. Це залежить від спеціалізації та на­пряму юридичної діяльності.

Для юридичної деонтології важливо дослідити її компо­ненти з погляду культури, а також культурологічний зміст службового обов'язку, особливо його внутрішнього імпера­тиву.

З культурологічного погляду варто дослідити взаємо­зв'язок (дифузію) видів культур, їхній вплив на формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста, зосереджуючи увагу на можливих конфліктах.

Досить складно з'ясувати структурні елементи кожного виду культури, оскільки дослідники ще не дійшли щодо цьо­го спільної думки. Виходячи з аналізу елементів культури загалом, де компонентами є знання, цінності та поведінка, можна стверджувати, що провідним є знання з певної галузі культури. Наприклад, у правовій культурі - це знання права, в економічній - економіки, в психологічній - психології, психіки людини тощо. Крім цього, потрібні знання загальної теорії культури, філософії культури. Вони дають змогу побу­дувати абстрактну теорію конкретного виду культури.

Не менш важливим для юридичної практики є дослід­ження цінностей кожного виду культури. Тут існують щонайменше із досліджуваних два напрями. Перший спря­мований переважно на вивчення загальної професійної дія­льності (у тому числі юридичної етики), другий - на тлума­чення внутрішнього імперативу службового обов'язку.

Цінність складового елемента окремого виду культури для юриста полягає в тому, що він містить певний перелік професійних моральних якостей. Незважаючи на те що до кожного виду культури входять всі загальні моральні якості (загальнолюдська мораль), провідну роль все ж відіграють професійні моральні якості, їх пряме або дотичне відношен­ня до конкретної культури. Тобто цінність окремого виду культури поєднує загальнолюдську і професійну мораль.

Юридична деонтологія не досліджує професійної мора­лі. Це завдання правничої етики, яка, крім цього, здійснює класифікацію цієї моралі, визначає складові елементи про­фесійної моралі для юридичної деонтології. Остання визна­чає, як впливають прямі чи дотичні елементи професійної моралі на формування внутрішнього імперативу службово­го обов'язку юриста. У такий спосіб здійснюється розподіл елементів професійної моралі між правничою етикою і юридичною деонтологією. Зрозуміло, що при такому роз­поділі є складові елементи, які належать одночасно до тієї й іншої галузей, до того й іншого виду культури. Це явище називається дифузією культур.

Завдання культурології полягає у тому, щоб дослідити «мирне співіснування» спільних елементів двох дисциплін, двох або більше видів культур з іншими структурними елементами. Також культурологія визначає рівень впливу кожного елемента професійної моралі на різних етапах до­слідження, дає змогу уявити можливі суперечності (куль­турні конфлікти).

Кожний вид культури чинить певний вплив на професійні моральні якості, поведінку юриста, яка повинна Грунтуватися на свідомому виконанні норм моралі й права. Важливого зна­чення при цьому набувають добровільність, свідоме виконан­ня вказаних норм, що є своєрідним взірцем поведінки юриста.

Взагалі правомірна поведінка правника залежить від рів­ня його загальної культури, загальнолюдської моралі. Але професійна правомірна поведінка - це багатовимірний фе­номен, у якому важливу роль відіграють дисциплінарні елементи, що мають специфічні ознаки правоохоронної ді­яльності. Відтак, загальна культура є органічним компо­нентом юридичної деонтології.

Об'єктом культурного впливу є внутрішній імператив службового обов'язку. Тобто йдеться про культуру як пород­ження внутрішнього імперативу та реалізацію його юристом на практиці. Культурологія допомагає докладно відповісти на запитання: чи морально обгрунтований внутрішній імператив службового обов'язку юриста і чи дотримався юрист культу­ри впровадження цього обов'язку в службові дії?

Отже, культурологічний аспект юридичної деонтології дає змогу глибше зрозуміти внутрішній імператив службового обо­в'язку. У юриста розвивається здатність не лише сформулювати культурологічну думку, а й реалізувати службову дію в контексті культури.

Онтологічний вимір юридичної деонтології передбачає культурологічні аспекти внутрішнього імперативу службо­вого обов'язку.