Від автора

XXI століття, в яке щойно вступило людство, ставить нові вимоги перед наукою і освітою, відкриває нові перспективи і ще незвідані галузі для дослідження. Сучасне молоде поколін­ня має отримати ті знання, які вже стають - і надалі будуть -пріоритетними. Відчутним є поступ країни до нового етапу, своєрідного духовно-морального ренесансу, який все актив­ніше заявляє про себе у суспільному житті, у процесі демокра­тично-правових перетворень.

Підготовка спеціалістів вищої якості на даному, якісно но­вому етапі розбудови незалежної держави, вимагає більш гли­бокого пізнання духовної основи життя — Всесвіту, його не­розгаданих таємниць, щоб правильно обрати шлях - шлях, яким йти у майбутнє. А правильно обраний шлях - це, одно­часно, й найлегший, найпростіший, найдоступніший.

Юридична деонтологія, полем діяльності якої є юриспру­денція, з філософської точки зору, претендує на своєрідне мо­нопольне філософсько-правове знання про людину. Значення цієї науки можна ще визначити так: це природний правовий компас, енциклопедія для юриста, це шлях до високої профе­сійної майстерності та гарантія захисту його свобідної волі у природно-правовому просторі. Якщо юрист не оволодіє юри­дичною деонтологією, він назавжди залишиться вузьким спе­ціалістом, приреченим навіть інколи на «провали» у роботі. Виняток можуть становити хіба тільки ті випадки, коли юрист інтуїтивно сприймає деонтологічну сутність у силу своєї про­фесійної, інтелектуальної культури.

У підручнику ми пропонуємо для роздумів основні спірні («вічні!») питання - онтології та деонтології, зосереджуємо увагу на особливостях професії, подаємо судження правників-практиків. З великого числа філософсько-правових проблем розглядаються ті, які дають можливість більш глибоко прони­кнути у суть юридичної деонтології, збагнути її ключові аспе­кти й до того ж є сьогодні найбільш актуальними.

Юридична деонтологія - як сфера, що охоплює всі форми моральних вимог, дозволяє внутрішньо збагнути суть професії, здатна розвинути великий резерв здібностей майбутнього прав-ника і логіку професійних дій, етику мислення (в т. ч. абстракт­ну), етику свідомості, почуттів, співвідношення раціонального та ірраціонального тощо. Ці та інші здобутки, як правило, є результатом глибокого процесу виховання і самовиховання, переборення самого себе (останнє, перемога над собою,- най­важча перемога!). І все це - насамперед необхідно для того, щоб створювати «культуру духовної аури» у процесі діяльності, забезпечувати найефективніше управління правовими проце­сами.

Центральне місце у юридичній деонтології ми відвели ро­зумінню людини як триєдиної антропологічної єдності (тіло, душа, дух) (згідно з яким і подано матеріал у підручнику). З цією метою опрацьовано величезну кількість літератури -давньосхідної, античної, середньовічної та сучасної, на основі якої викладено власні судження, зроблені певні висновки, які, у цілому, покликані сприяти подальшому підвищенню рівня професіоналізму, якості професійної діяльності юриста.

Найбільшої уваги, на наш погляд, заслуговує з'ясування такого поняття, як дух людини, прояв свободи духу в межах дії природного права, тобто, у підсумку,- дух права.

«Дух права» - цими словами можна визначити те, що ста­новить суть юридичної деонтології як системи вимог до внут­рішніх професійно-правових обов'язків юриста.

Автор вважає своїм обов'язком підкреслити, що обранням саме такого об'єкта наукового дослідження він завдячує про­фесорові (нині покійному) Володимиру Гавриловичу Соку-ренку, який вперше зробив спробу розглядати медичну деон­тологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам і назвавши їх «духом права».

У прикінцевих зауваженнях звертаємося до студентів - май­бутніх юристів-професіоналів, прагнучи заохотити їх до твор­чого і глибокого оволодіння знаннями, до вияву поглибленого інтересу до таких проблем і аспектів, які увібрала у себе юри­дична деонтологія - наука майбутнього, що уже сьогодні, на­буваючи неабиякої актуальності, покликана зробити більш ефективною юридичну діяльність.

Юридична деонтологія — як певний вступ до спеціальності -є логічним вступом до філософії права. Уже після 1 курсу сту­дент має можливість сприймати матеріал галузевих правничих дисциплін крізь призму онтології-деонтології, природного права, взаємозв'язку «людина- Космос».

Майбутній спеціаліст відчує потребу у поглибленому ана­лізі позитивного права, зможе побачити його недосконалість, хоч, попри все, воно є необхідним і корисним за умови на­ближення його до норми природного права.

На V курсі вивченням філософії права завершується цикл юридичних дисциплін, але при цьому саме юридична деонто­логія стане основою тієї вершини (філософії права), що закуму-лює в собі здобуті знання, зробить їх цілісними, повноцінними.