12 Культура Київської Русі серед інших європейских культур

Культура Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної культури. Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала зIXдо серединиXIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. У часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго-Окського межиріччя.

Відмінною характеристикою культури Київської Русі є наявність впливу візантійської культури, взаємодії з західноєвропейською та азійською культурами, великого впливу християнства на духовну і матеріальну культуру держави за умов збереження язичницьких традицій. Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Здобутками культури Київської Русі ми доволі часто користуємося й досі: було запроваджено писемність (азбуки – глаголиця і кирилиця). Було відкрито школи при церквах і монастирях, у тому числі для дівчат. При Софійському соборі було створено бібліотеку. З’явилися відомі перші лікарі – Агапіт, Даміан, що були ченцями Печерського монастиря. Почали з’являтися початкові географічні знання. Розвивалася художня література: до нас дійшли «Ізборник», «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім». Поширювалися переклади, зокрема переклади візантійських хронік та античної літератури, літератури Індії та Близького Сходу. Започаткувалося і розвилося літописання, найвідомішими літописами є «Повість временних літ» і Київський літопис. Розвивалася усна народна творчість (казки, легенди, билини, думи, пісні, прислів’я тощо). Розвивалися містобудування, дерев’яна та кам’яна архітектура: Десятинна церква, Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, Спаський собор у Чернігові, Михайлівський собор у Переяславі; руський літопис ХІ ст. нараховує 700 церков на Русі. Наявний був розвиток монументального живопису (фрески, мозаїка), іконопису, книжкової мініатюри. Можна відзначити також розвиток ремесел: ювелірної справи, ковальства, зброярства, гончарства тощо.

Таким чином, об’єднавши східнослов’янські племена в єдиній державі, Київська Русь прискорила не тільки економічний і політичний, а і культурний розвиток східних слов’ян, була бар’єром між Західною Європою і Степом – як в політичному, так і в культурному сенсі. Київська Русь зі своєю культурою підняла й укріпила міжнародний авторитет східних слов’ян. Вона була відкритою до світу, активно запозичувала і використовувала набутки інших народів, що виражалося у вживанні грецької та латинської мов, широкій перекладацькій діяльності освітніх центрів. Чітко простежується європейська орієнтація, прив'язка до християнських цінностей. Можна зробити висновок, у розвитку культури Київської Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа - самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з'явилися у зв'язку з феодальною роздробленістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.