logo
ШПОРИ НА КУЛЬТУРУ

24 Братства та їх роль в українському Просвітництві

У XVI ст. країни Європи були охоплені Реформацією – антикатолицьким рухом за переоблаштування церкви. Її учасники виступали проти надмірного втручання церкви в усі сфери життя, за зменшення впливу церкви і духовенства, за здешевлення церкви і спрощення церковних служб. Унаслідок Реформації виник протестантизм – третій напрямок у християнській релігії (після католицизму і православ’я). Із 30-40-х рр. XVI ст. реформаційні ідеї проникають в Україну. Вони поширюються передусім серед шляхти й міщан Волині, Поділля, Галичини, а згодом і в Києві.

В Україні найбільше поширюються такі протестантські напрямки, як кальвінізм (передусім розповсюджений серед представників шляхти) і соціанство (сповідувало ідеї про свободу й духовну чистоту людини, людську природу Ісуса Христа, неприйняття ікон у богослужінні, необхідність ліквідувати смертну кару; соціани відкривали школа, типографії, поширювали літературу; їхніми покровителями виступали князі, посадовці).

Реформація знайшла відгук у виникненні наприкінці XVI ст. братств – громадських релігійних об’єднаннях православних українців (міщан, духовенства, козаків, шляхти), що були засновані у Львові (1586 р.), Рогатині, Галичі, Вінниці, Лубнах, Києві (1615 р.), Луцьку та в інших містах. Метою діяльності братств було захистити національно-релігійні права українців, протистояти окатоличенню та спольщенню українського народу. Для цього братства здійснювали такі заходи:

Кожне братство мало свій статут, який виводив організацію з-під влади епископів.

Засади Реформації вплинули на опір наступу католицизму та розвиток власне української православної церкви. Ідея перекладу Біблії на народну мову реалізована в україномовному Пересопницькому Євангелії (1556-1561 рр.), створеному на Волині: як відомо, однією з ідей Реформації є переклад святого письма рідною мовою.

Але вже наприкінці XVI ст. у Польщі починається наступ католицької церкви на своїх противників – Контрреформація як обурення вищого православного духовенства на підсилення авторитету братств.

В XV и XVI століттях Україна-Русь не мала можливості повноцінно розвивати свою національну культуру. Класи суспільства, яки стояли при владі, втрачали національний характер і поступово полонізувався, відриваючись від народу та звертаючись до польської культури. Лише православна церква та братства протистояли наступаючому католіцизму і зберігали традиції давньоруської культури, мову, розуміння своєї сторонньості від прищеплюваної зверху польської культури.