2 Теорії циклічного та стадіального розвитку культури

Існує більше сотні теорій і стільки ж методів, за якими досліджується культурний розвиток. Обмежимося найбільш впливовими та ґрунтовними концепціями в історії культури. Концепції культури поділяються на циклічні та стадіальні (еволюціоністські, лінійні). До циклічних схилялися М. Данілевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. Сорокін, а до стадіальних (еволюціоністських) – в Англії — Г. Спенсер, Дж. Мак-Леннан, Дж. Лебок, Е. Тайлор, Дж. Фрезер; в Германії — А. Бастіан, Т. Вайц, Ю. Ліпперт; у Франції — Ш. Летурно; в США — Л.Г. Морган.

За циклічної теорії, культура уподібнюється до природнього об’єкту, живому організму, і переживає народження, дитинство, розквіт та спад. Шпенглер наводить приклад давньоєгипетської культури та інших великих, проте минулих культур. Кожна культра – окремий «організм», і кожна має свою мову (символічну). З точки зору Шпенглера, існує близько 8 культур. Цикл культури – бл. 1200 – 1500 років. За Тойнбі, кожна культура проходить три етапи: боги, герої, люди. Такий розвиток можна побачити в зміні культур: спочатку космоцентрична антична культура, в якій космосу опонує хаос. За Платоном, увесь світ можна відбити в образі музичного інструменту; тоді ідеальна музична гармонія знаходиться й на небі, саме вона демонструє порядок чередування дня й ночі, руху небісних тіл та інших світил. На думку Піфагора, ідеальні гармонічні пропорції, засновані на законах Тетраксису, тобто на відношеннях 1:2, 2:3 и 3:4, властиві як струні, так і побудові Всесвіту. Вважалося, що між землею і небом натягнуті невидимі струни, і планети в своєму русі як ноти заставляють їх звучати, утворюючи небісну музику сфер. Однак ця музика недоступна фізичному вуху, лише "вуху внутрішньому", "вуху душі". Потім приходить теоцентричне Середньовіччя, антропоцентричне Відродження. Інколи в рамках ХХ – ХХІ ст. говорять про машиноцентризм.

За стадіальної теорії, розвиток є лінійним процесом. Досліджуючи племена, яких не торкнулася цивілізація, антропологи прийшли до концепції, що культура еволюціонує: спочатку проходить через етап дикунства, потім через варварство, і потім настає цивілізація.

Але Перша світова війна перегорнула усі уявлення про розвиток культури, адже ніколи раніше людство не зіштовхувалося з війною такого масштабу, змінилася сама сутність розуміння людини. З цього з’являються сучасні теорії, які міксують ті, що існували раніше, додаючи до них дещо нове. Після лінійного процесу зміни дикунства, варварства і цивілізації культура знову робить оберт і повертається майже до свого початку.