Койнаш Т

4. Категорії цінностей книг

Рукопис – твір письма, виконаний від руки. В текстології розрізняють: автографи, копії, списки. Значна частина рукописних матеріалів написана на папері, і лише невелика частка документів – на пергаменті. Цінність книги визначається: 1) віком; 2) змістом; 3) обсягом; 4) художніми особливостями та кількістю прикрас (мініатюр, гравюр, орнаментики); 5) каліграфічними якостями письма; 6) наявністю поміт (покрайних записів), що вказують на час або місце створення рукопису; 7) автографами видатних діячів, відомих у суспільній діяльності, науці та літературі; 8) художніми особливостями та збереженням оправи (оксамит, шовк, металеві прикраси).

Стародруки – книги, що вийшли друком в тій чи іншій країні протягом деякого періоду після виникнення книгодрукування (іноді до стародруків застосовують термін – антикварна книга). Хронологічні рамки, якими визначається поняття “стародруки” – у різних країн не збігаються. В нашій країні стародруками називають книги, видані в XVI - на початку XIX ст. (до 1825 року включно). Стародруки друкувалися кирилицею і призначені в більшості для церковної служби

Інкунабули – книги, надруковані латинським шрифтом у Західній Європі в XV ст. Інкунабули (від лат. In cunabulum – “у колисці”) – це книги, що вийшли з друку в перше п’ятидесятиріччя існування друкарського верстату (1440-1500 рр.)

Книги, видані в першій половині XVI ст., називають “палеотипами” (від лат. Paleos – стародавній”).

Термін “антикварна книга” походить від латинського “antiques” – “давній”. Він частіше вживається в практиці книжкової торгівлі відносно видань від початку книгодрукування до 1850 р. Цей термін з’явився в Росії ще в 2-й половині XIX ст. І замінив спочатку існуючу назву “стародрук”. Іноді поняття “антикварна книга” помилково ототожнюють з термінами “держана книга”, “рідкісна книга”. До поняття антикварної книги включаються також інкунабули і палеотипи.

Назва “рідкісна книга” має більш вузький за змістом синоніми: бібліографічна рідкість, раритет, унікальна книга.

Рідкісними книгами прийнято вважати: 1) видання, що збереглися у незначній кількості примірників і мають суспільно-політичну, наукову, ідейно-естетичну, художньо-друкарську, краєзнавчу та бібліографічну цінність; 2) примірники видання, що мають неповторні ознаки, які відрізняють їх від інших – розмальовані від руки, іменні, дарчі, з помітками читачів, цікавими в історичному чи мемуарному відношенні екслібрисами, особливо переплетені, з різноманітними додатками.

Додаток № 1

Структура опису

рукописів, стародруків

Ідентифікація

Автор
Назва типологічна (біблія, Псалтир, четверо євангеліє, ізборник, апостол, апокаліпсис, типик, часослов, місяцеслов, тропар, служебник, требник, октоїх, мінея, канони, молитовник, хроніка, літопис, послання, грамота та інш.).
Назва вживана.
Датування
Місце написання, друкування
Розгорнутий опис:
Вид матеріалу: (папірус, пергамен, папір); характеристика матеріалу (колір, якість, особливості, товщина); наявність філіграней (детальний опис).
Матеріал письма (чорнило, олівець, тощо)
Письмо: алфавіт (кирилиця, глаголиця, латин, інші види); тип письма: устав, напівустав, скоропис, курсив та інші.
Обсяг та розміри: кількість аркушів, кількість сторінок; формат (1⁰, 2⁰, 4⁰, 8⁰, 16⁰ тощо); розмір аркуша (ширина і висота); сигнатура (нумерація зшитків) та склад зшитків (4, 6, 8 та ін.); формула аркушів (форзаці, титули, авантитули тощо)
Оздоблення книги: в’язь, ініціали (тип або стиль), заставки (форма: аморфна, геометрична, П-подібна, арочна та інш.; стиль: старовізантійський, балканський, південнослов’янський, плетений, рослинний, антропоморфний, тератологічний, стародрукований); кінцівка; мініатюри; гравюри.
Оправа: матеріал (дерево, картон, шкіра), тип покриття (суцільний, складений); матеріал покриття (шкіра, папір, тканина, пергамен); Обріз (фарбований, нефарбований, вид фарбування , тощо); фурнітура (застібки, зав’язки, жуковини, середники, ланцюжки, окуття – матеріал, техніка виконання); оздоблення оправи (оклад, тиснення, рисунок, гравіровка по шкірі, аплікація, мозаїка, тощо)

Содержание