Тема 9. Художні вироби з металу. Їх класифікація та відмітні ознаки – 2 години

Загальні відомості про метали, які використовуються в декоративно-прикладному мистецтві.

Чорні метали: залізо та його сплави (сталь. чавун). Кольорові метали – мідь, цинк, олово, нікель, свинець, а також їх сплави.

Благородні метали: золото, срібло, платина, паладій, іридій та їх сплави з кольоровими металами.

Класифікація виробів з цих металів: предмети інтер’єру, прикраси (ювелірні), скульптура, предмети культового характеру, предмети побуту, дрібна пластика, інструменти та пристрої.

Прийоми художньої обробки металів: кування, лиття, прокат, волочіння, басма, карбування, гравірування, інкрустація, золочення, штампування, тиснення, травлення.

Декоративне оброблення виробів: полірування, гальванічне покриття, емалювання, чорніння, фарбування, скань, зернь, золочення. Види емалі: виїмкова, перегородчаста, віконна (філіграні), художня.

Художня бронза: археологічна, середньовічна, французька мала бронза XVII-XVIII ст., російська бронза XIX ст.

Золотарство і сріблярство. Стародавні часи і середньовіччя. Ренесанс: А.Дюрер – батько, Ганс Гольбейн, Ямніцер; італійські золотарі. Барокове золотарство і золотарство рококо Відня, Дрездена, Праги. Російське ювеліне мистецтво XV – XX ст.

Художній метал України. Центри золотарства XVI-XVII ст. Творчість І.Равича, І.Мощенка, М.Нарбутовича, Ф.Левицького.

Знаки та клейма майстрів. Оригінали та підробки.

Методи експертизи й оцінки художнього металу.

Рекомендована література:

1. Большая иллюстрированная энциклопедия древностей. – Прага. Артия, 1982

2. Левинсон Н., Гончарова Л. Русская художественная бронза ХХ в. – М.: Искусство, 1958

3. Мінжулін О. Реставрація творів з металу. – К.: “СПАЛАХ”, 1998

4. Петренко М.З. Українське золотарство XVI-XVIII ст. – К.: “Наукова Думка”, 1970

5. Постникова-Лосева М.М., Платонова Н.Г. Золотое и серебряное дело Х – ХХ вв. – М.: Наука, 1981

На протяжении тысячелетий человечество осваивало и использовало в своей деятельности основные металлы: медь, золото, серебро, олово, ртуть, свинец, железо. История ремесел связана именно с этими металлами, которые и поныне не утратили своего значения. Позднее к ним присоединились цинк, никель, алюминий, некоторые другие элементы. Поэтому до 17 в. человек использовал в чистом виде только ограниченное количество металлов.

Каждый металл имеет свои особые свойства, характерные признаки – цвет, блеск, твердость, ковкость и т.д. Старые мастера использовали их в зависимости от назначения изделия, искали наиболее удобные способы обработки, которые максимально бы раскрывали свойства, заложенные в металле.

Материал, из которого создан предмет, часто определяет не только назначение, но и бытование предмета в той или иной социальной среде. Так, группа предметов, объединенная понятием «бронза», обычно включает высокохудожественную продукцию, характерную для быта господствующего класса. Предметы из меди чаще встречаются в быту средних слоев.

Особую группу художественных изделий из металла составляют произведения ювелирного искусства. Часть из них – из драгоценных металлов – имеют клейма пробирных мастеров и часто дату, город и имя мастера. Ювелирные изделия (серьги, цепочки, кольца, ожерелья) из меди широко распространенные в народном искусстве и исполненные неизвестными мастерами, могут быть определены лишь по стилистическом признакам и по аналогиям с украшениями, известными и определенными.

Особую группу составляют предметы религиозного назначения, так называемые культовые (иконы, кресты, паникадила и т.д.) Изучение широко распространенных памятников религиозного культа, обладавших значительным удельным весом в прежние времена, позволяет выявить местные влияния в прикладном искусстве, определить специфику отдельных местных производств, выявить круг мастеров, работавших по металлу.

.